Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Процес управління фінансовим лізингом

Класифікація видів лізингу за основними класифікаційними ознаками наведена на рис. 6.7.

1. За складом учасників лізингової операції виділяють прямий і непрямий види фінансового лізингу.

Прямий лізинг характеризує лізингову операцію, яка здійснюється між лізингодавачем і лізингоотримувачем без посередників. Однією з форм прямого лізингу є здавання активу в лізинг безпосереднім його виробником, що значно зменшує витрати на здійснення лізингової операції і спрощує процедуру укладання лізингової угоди. Другою з форм прямого лізингу є так званий зворотний лізинг, при якому підприємство продає відповідний актив майбутньому лізингодавачу, а потім саме й орендує цей актив. При обидвох формах прямого лізингу участь третіх осіб у лізинговій операції не передбачається.

Непрямий лізинг характеризує лізингову операцію, при якій передача орендованого майна здійснюється через посередників

Рис. 6.7. Класифікація видів фінансового лізингу

(як правило, лізингову компанію). У вигляді непрямого лізингу здійснюється, в теперішній час, значна кількість операцій фінансового лізингу.

2. За регіональною належністю учасників лізингової операції виокремлюють внутрішній і зовнішній (міжнародний) лізинг.

Внутрішній лізинг характеризує лізингову операцію, всі учасники якої є резидентами цієї країни.

Зовнішній (міжнародний) лізинг пов'язаний з лізинговими операціями, які здійснюються учасниками з різних країн. На сучасному етапі зовнішній фінансовий лізинг використовується, як правило, при здійсненні лізингових операцій суміжними підприємствами за участю іноземного капіталу.

3. За лізингованим об'єктом виокремлюють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Лізинг рухомого майна є основною формою лізингових операцій, які законодавчо регулюються в нашій країні. Як правило, об'єктом такого виду фінансового лізингу є машини й обладнання, яке входить у склад операційних основних засобів.

Лізинг нерухомого майна полягає у придбанні або будівництві за дорученням лізингоотримувача окремих об'єктів нерухомості виробничого, соціального або іншого призначення з їх передачею йому на умовах фінансового лізингу. Цей вид лізингу поки ще не отримав розповсюдження в Україні.

4. За формами лізингових платежів розрізняють грошовий, компенсаційний і змішаний види лізингу.

Грошовий лізинг характеризує платежі за лізинговою угодою виключно в грошовій формі. Цей вид лізингу є найбільш поширеним у системі здійснення підприємством фінансового лізингу.

Компенсаційний лізинг передбачає можливість здійснення лізингових платежів підприємством у формі постачання продукції (товарів, послуг), яка виробляється з використанням лізингованих активів.

Змішаний лізинг характеризується поєднанням платежів за лізинговою угодою як у грошовій, так і в товарній формі (формі зустрічних послуг).

б. За складом лізингодавачів (ліссорів) виділяють індивідуальний і роздільний лізинг.

Індивідуальний лізинг характеризує лізингову операцію, в якій лізингодавач повністю фінансує виробництво або придбання майна, яке передається в оренду.

Роздільний лізинг (леверідж-лізинг) характеризує лізингову угоду, в якій лізингодавач придбає об'єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, частково — за рахунок позиченого. Такий вид лізингу властивий великим капіталомістким лізинговим операціям зі складним багатоканальним фінансуванням майна, яке передається в оренду.

Процес управління фінансовим лізингом

З урахуванням вищенаведених основних видів фінансового лізингу організується процес управління ним на підприємстві. Основною метою управління фінансовим лізингом з позицій залучення підприємством позичкового капіталу є мінімізація потоку платежів з обслуговування кожної лізингової операції.

Процес управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за такими основними етапами (рис. 6.8):

Рис. 6.8. Основні етапи управління фінансовим лізингом на підприємстві

1. Вибір об'єкта фінансового лізингу. Такий вибір визначається необхідністю поновлення або розширення складу операційних позаоборотних активів підприємства з урахуванням оцінки інноваційних якостей окремих альтернативних їх видів.

2. Вибір виду фінансового лізингу. В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу й оцінка таких основних факторів:

— країна-виготовлювач продукції, яка є об'єктом фінансового лізингу;

— ринкова вартість об'єкта фінансового лізингу;

— розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку;

— практика здійснення лізингових операцій за аналогічними об'єктами ринку, яка вже склалася;

— можливість ефективного використання ліаингоотримува-чем активу, який є об'єктом лізингу.

У процесі вибору виду фінансового лізингу враховується механізм придбання лізингова ного активу, який зводиться до трьох альтернативних варіантів:

а) підприємство-лізингоотримувач самостійно здійснює відбір необхідного йому об'єкта лізингу і конкретного виробника, продавця майна, а лізингодавач, який оплатив його вартість, передає це майно у користування лізингоотримувача на умовах фінансового лізингу (ця схема принципово застосовується і до зворотного лізингу);

б) підприємство-лізингоотримувач доручає відбір необхідного йому об'єкта лізингу своєму потенційному лізингодавачу, який після його придбання передає його підприємству на умовах фінансового лізингу (така схема найчастіше використовується при зовнішньому лізингу);

в) лізингодавач наділяє підприємство-лізингоотримувач повноваженнями свого агента по замовленню можливого об'єкта лізингу у його виробника і після його оплати передає придбане майно лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу (така схема найчастіше використовується при внутрішньому лізингу).

Таким чином, процес вибору фінансового лізингу поєднується, зазвичай, з процесом вибору і потенційного лізингодавача.

3. Узгодження з лізингодавачем умов здійснення лізингової

угоди. Це найвідповідальніший етап управління фінансовим лізингом, який багато в чому визначає ефективність майбутньої лізингової операції. У процесі цього етапу управління узгоджуються основні умови.

Термін лізингу. Відповідно до механізму фінансового лізингу такий термін визначається, зазвичай, загальним періодом амортизації лізингованого майна. За міжнародними стандартами він не може бути нижчим періоду 75 % амортизації об'єкта лізингу (з наступним його продажем лізингоотримувачу за залишковою або ліквідаційною вартістю).

Сума лізингової операції. Розмір цієї суми повинен забезпечувати відшкодування лізингодавачу всіх витрат на придбання об'єкта лізингу; кредитного відсотка за грошові ресурси, які відволікаються на тривалий період; комісійної винагороди, яка покриває його операційні витрати за обслуговування лізингової операції; податкових платежів, які забезпечують отримання чистого прибутку.

Умови страхування лізингованого майна. Відповідно до діючої практики страхування майна (об'єкта лізингу) здійснює лізингоотримувач на користь лізингодавача. Окремі аспекти цього страхування підлягають узгодженню сторін.

Форма лізингових платежів. Хоча видами лізингу передбачаються різні форми здійснення лізингових платежів, у практиці фінансового лізингу застосовується, зазвичай, грошова форма. При непрямому фінансовому лізингу грошова форма лізингових платежів є, як правило, обов'язковою умовою, а при прямому — за узгодженням сторін можуть допускатися компенсаційні платежі у формі товарів і послуг.

Графік здійснення лізингових платежів. За термінами внесення цих платежів розрізняють:

— рівномірний потік лізингових платежів;

— прогресивний (наростаючий за розмірами) потік лізингових платежів;

— регресивний (зменшуваний за розмірами) потік лізингових платежів;

— нерівномірний потік лізингових платежів (з нерівномірними періодами і розмірами їх виплат).

При узгодженні графіка здійснення лізингових платежів підприємство повинно виходити з своїх фінансових можливостей, розміру і періодичності генерованих грошових потоків з використанням лізингованих активів, а також прагнути до мінімізації загального розміру лізингових платежів у справжній вартості.

Така мінімізація забезпечується шляхом порівняння дисконтних потоків лізингових платежів різних видів (формула, за якою здійснюється таке дисконтування лізингових платежів, розглянута вище).

Система штрафних санкцій за прострочення лізингових платежів. Зазвичай, такі штрафні санкції мають форму пені за кожний день прострочення чергового платежу, яка повинна відшкодувати лізингодавачу його прямі втрати і втрачену вигоду.

Умови припинення угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача. За умовами фінансового лізингу угода не може бути розірвана за ініціативою лізингоотримувача (крім випадків, коли лізингодавачем не були витримані умови придбання і поставки лізингованого майна). Якщо ж лізингоотримувач у процесі дії угоди в силу фінансової неспроможності був оголошений банкрутом — сума закриття угоди включає в себе невиплачену частину загальної суми лізингових платежів, суму пені за прострочення платежів, а також неустойку, визначену угодою. Відшкодування суми закриття лізингової угоди здійснюється страховою компанією або за рахунок проданого майна підприємствава н крута.

4. Оцінка ефективності лізингової операції. Така оцінка проводиться шляхом порівняння справжньої вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком за аналогічним видом банківського кредитування (методика і приклад здійснення такого порівняння розглянуті вище).

5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів. Лізингові платежі відповідно до графіка їх здійснення включаються у розроблений підприємством платіжний календар і контролюються у процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.