Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Класифікація облігацій підприємства

Умови емісії облігацій

При визначенні об'єму емісії облігацій потрібно виходити з раніше розрахованої загальної потреби підприємств у позичковому капіталі та можливостей його формування з альтернативних джерел. У процесі визначення цього об'єму необхідно мати на увазі, що, згідно з законодавчими нормами, підприємства можуть випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру їх установчого фонду.

Визначення умов емісії облігацій. Формування умов емісії є найбільш складним і відповідальним етапом управління облігаційною позикою. Ці умови визначають рівень задоволення цілей залучення позичкових коштів, ступінь інвестиційної привабливості (а, відповідно, і реалізованості) облігацій підприємства на фондовому ринку, вартість залучення облігаційної позики тощо.

Номінал облігації. Він визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їх покупців — найбільші номінали облігацій орієнтовані на їх розміщення серед інституціальних інвесторів, а найменші — на їх продаж населенню. З урахуванням емісії і номіналу облігації встановлюється емітована їх кількість.

Вид облігації. Визначення виду облігації пов'язане з цілями залучення облігаційної позики (короткострокові або довгострокові облігації), а також з можливостями їх розміщення на фондовому ринку з урахуванням вимог до інвестиційної привабливості (облігації іменні або на пред'явника; відсоткові або дисконтні облігації), які склалися.

Період обігу облігації. Він конкретизує термін обігу облігацій у рамках вибраного їх виду — короткострокових або довгострокових. Конкретний період емісії визначається цілями залучення позичкового капіталу із цього джерела з урахуванням прогнозованості умов економічного розвитку країни і кон'юнктури фондового ринку.

Класифікація облігацій підприємства

Облігації підприємства класифікують за: особливостями реєстрації та обігу; формами виплати доходів; термінами погашення (рис 6.9).

Середньорічний рівень дохідності облігації (середньорічна ставка відсотка за нею). Цей показник формується, виходячи

Рис. 6.9. Класифікація облігацій підприємства

з кон'юнктури фондового ринку та оцінки рівня власної кредитоспроможності. При формуванні середньорічного рівня дохідності облігації враховуються такі основні фактори:

— середня ефективна відсоткова ставка за аналогічними кредитними інструментами;

— середній рівень дохідності базових облігацій аналогічного виду;

— розмір кредитного спреду, який визначається рівнем кредитоспроможності (кредитного рейтингу) підприємства;

— прогнозований темп інфляції;

— рівень попиту на аналогічні боргові фондові інструменти;

— рівень ліквідності аналогічних боргових цінних паперів на фондовому ринку.

Сформований середньорічний рівень дохідності облігацій дозволяє підприємству визначити конкретні розміри відсотка або дисконту за ним.

Порядок виплати відсоткового доходу. Ця умова емісії характеризує періодичність виплати відсоткового доходу інвесторам

(відповідно до встановленої середньорічної ставки дохідності за облігацією), а також адреси місць, дати початку і закінчення виплати цього доходу. За дисконтними облігаціями дохід виплачується при їх погашенні.

Порядок погашення облігації. Ця умова визначає дату початку і припинення погашення облігації, а також адреси місць, у яких здійснюється це погашення.

Умови дострокового викупу облігацій. Такі умови розробляються тільки за відзивними довгостроковими облігаціями з великим періодом обігу й оформляються спеціальним Положенням про достроковий їх викуп. Можливість дострокового викупу облігацій дозволяє підприємству управляти вартістю облігаційної позики в умовах нестабільної кон'юнктури фінансового ринку, в першу чергу, при суттєвому пониженні рівня позичкового відсотка. У цьому випадку обумовлення умов дострокового викупу облігацій дозволяє придбати їх у інвестора за більш низькою ціною. Викупна ціна облігацій встановлюється у відсотках до їх номінальної вартості на кожний рік загального періоду емісії — за цією ціною вони можуть бути викуплені підприємством при повідомленні інвесторів (як правило, за місяць).

Критерієм економічної ефективності викупу облігації є перевищення ринкової її вартості над встановленою викупною ціною.

Інші спеціальні умови емісії облігації. У складі цих умов можуть бути передбачені пільги в її придбанні персоналом підприємства; можливі переваги власників облігацій у придбанні продукції підприємств; порядок заміни облігації при її згубі або знищенні тощо.

Сукупність усіх умов емісії облігації повинна бути відображена в емісійному проспекті (публікованій інформації про емісію), зміст якого регламентується відповідно до правових норм.

Оцінка вартості облігаційної позики. Така оцінка проводиться на основі умови емісії і включає такі елементі розрахунку, як середньорічна відсоткова ставка, ставка податку на прибуток, рівень емісійних затрат відносно об'єму емісії тощо. Алгоритм здійснення такого розрахунку детально викладений вище. За результатами оцінки вартості облігаційної позики визначається порівняльна ефективність залучення позичкового капіталу з цього джерела порівняно з іншими альтернативними джерелами його залучення.

Визначення ефективних норм андеррактингу. Якщо до розміщення емісії облігації залучаються андеррайтери — підприємству необхідно визначити їх склад, узгодити з ними ціни початкового продажу облігації і розміри їх комісійної винагороди, сформувати графік надходження коштів облігаційної позики.

Формування фонду погашення облігацій. Завершальним етапом управління облігаційною позикою є визначення розміру постійних відрахувань, які підприємство повинно здійснювати для формування викупного фонду до моменту їх погашення. У цьому випадку використовується формула розрахунку платежів у вигляді аннуїтету, оскільки такі відрахування здійснюються у фіксованій формі через рівні проміжки часу протягом терміну дії облігації. Формула аннуїтетних платежів може бути використана і при обслуговуванні боргу а облігації (з періодичною виплатою суми відсотка).

Відрахування у фонд погашення можуть здійснюватися як у грошовій формі, так і викупленими на фондовому ривку облігаціями.

Етапи управління облігаційною позикою наведено нижче (рис. 6.10).