Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Етапи формування власних фінансових ресурсів

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

На першому етапі аналізу вивчається загальний об'єм формування власних фінансових ресурсів відповідно до темпів приросту власного капіталу, до темпів приросту активів і об'єму реалізованої продукції, підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному об'ємі формування фінансових ресурсів у передплановому періоді.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві у перед плановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства". Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах. Ця потреба визначається за формулою:

Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться у розрізі основних елементів власного капіталу, що формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, які забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

4. Забезпечення максимального об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Перед тим, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел. Так як основними запланованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, тому, в першу чергу, слід у процесі планування цих показників передбачити можливості їх зростання за рахунок різних резервів.

Метод прискореної амортизації активної частини основних фондів збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок цього джерела. Але слід пам'ятати, що зростання суми амортизаційних відрахувань у процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних фондів приводить до відповідного зменшення суми чистого прибутку. Тому при пошуку резервів зросту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел слід виходити з необхідності максим ізації сукупної їх суми, тобто з критерію:

б. Забезпечення необхідного об'єму залучення власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел. Об'єм залучення власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел повинен забезпечити ту їх частину, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума задіяних за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів повністю забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, тоді в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.

Необхідність у залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників чи інвесторів), додаткової емісії акцій чи за рахунок інших джерел.

в. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес такої оптимізації ґрунтується на таких критеріях:

а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевищує заплановану вартість залучення позичкових засобів, то від такого формування власних ресурсів потрібно відмовитись;

б) забезпеченні збереження управління підприємством першо-початковими його засновниками. Зріст додаткового пайового (акціонерного) капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати управління.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства у попередньому періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті. Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства розраховується за такою формулою:

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з вирішенням таких основних завдань:

— проведенням об'єктивної оцінки вартості окремих елементів власного капіталу;

— забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

— формуванням ефективної політики розподілення прибутку (дивідендної політики) підприємства;

— формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) чи залучення додаткового пайового капіталу.

Розглянемо основні особливості управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємства у розрізі поставлених завдань.

Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу

Розвиток підприємства вимагає, перш за все, мобілізування і підвищення ефективності використання власного капіталу, так як це забезпечує зростання його фінансової стійкості та рівня платоспроможності. Тому увага повинна приділятися оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, головними з яких є:

а) необхідність постійного коректування балансової суми власного капіталу у процесі здійснення оцінки. Принципи такого корегування розглянуті раніше. При цьому коректуванню підлягає тільки використана частина власного капіталу, яка використовується, так як знову залучений власний капітал оцінений у ринковій вартості;

б) оцінка вартості знову залученого власного капіталу несе умовний характер. Якщо залучення позичкового капіталу ґрунтується на окремих чи інших фіксованих зобов'язаннях підприємства, тоді залучення основної суми власного капіталу таких контрактних зобов'язань не містить (за виключенням емісії привілейованих акцій). Будь-які зобов'язання підприємства з виплати відсотків на пайовий капітал, дивідендів власникам простих акцій не несуть характеру контрактних зобов'язань, а є лише розрахунковими плановими величинами, які можуть бути скоректовані за результатами майбутньої господарськоі діяльності;

в) суми виплат власникам капіталу входять у склад оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, але оскільки виплати відсотків за використаний позичковий капітал здійснюються за рахунок надлишків (собівартості), то у склад оподаткованої бази з прибутку не входять. Це визначає більш високий рівень вартості залученого власного капіталу порівняно з позичковим;

г) залучення власного капіталу пов'язане з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Це пов'язано з тим, що претензії власників основної частини цього капіталу (за виключенням власників привілейованих акцій) повинні задовольнятися при банкрутстві підприємства в останню чергу;

ґ) залучення власного капіталу не пов'язане, як правило, із зворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вдалість використання цього джерела підприємством, незважаючи на більш високу його вартість. Якщо за позичковим капіталом зворотний грошовий потік разом з виплатами з його обслуговування включає й повернення суми основного боргу у встановлені терміни, тоді за залученим власним капіталом зворотний грошовий потік включає, як правило, тільки виплати відсотків і дивідендів власникам (за винятком окремих випадків, коли підприємство скуповує власні акції чи паї). Це визначає більшу безпеку використання власного капіталу з позицій забезпечення плато-спроможності і фінансової стійкості підприємства, що стимулює його готовність йти на більш високу вартість залучення цього капіталу.

З урахуванням цих особливостей розглянемо механізм оцінки та управління вартістю власного капіталу.