Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Підходи до оцінки ефективності інвестицій

8.1. Ефективність реальних інвестицій

Підходи до оцінки ефективності інвестицій

В умовах трансформації економіки, створення ринкового середовища в Україні дослідження з питань формування інвестиційного портфеля підприємств та здійснення капіталовкладень є особливо актуальними. Особливістю дослідження є необхідність вивчення теорії та практики зарубіжних учених, які працюють в умовах ринкових економік, урахування досвіду ринкових перетворень постсоціалістичних країн та специфіки розвитку ринкових відносин в Україні для розробки рекомендацій до формування інвестиційних портфелів українських підприємств.

Вивчення особливостей капіталовкладень є актуальним та пріоритетним з таких причин:

1) поступово набирає силу процес переливання приватного капіталу з сфери короткострокової (торгової і валютної) в сферу з більш тривалим періодом обороту, пов'язану з інвестуванням в обладнання, нерухомість, технологічні розробки;

2) перехід від командно-адміністративної форми управління економікою до ринкових методів її регулювання (здійснення інвестицій не централізовано за принципом необхідності, а на рівні кожного господарського суб'єкта за принципом ефективності, тобто величини віддачі на вкладений капітал) призводить до необхідності фінансової оцінки кожного інвестиційного проекту з точки зору його прибутковості та вигідності для інвестора;

3) нестабільна соціально-політична та економічна ситуація, що ускладнює проведення інвестиційного аналізу, накладає певні обмеження на застосування стандартних методів оцінки інвестиційних проектів у тому вигляді, в якому вони використовуються у закордонній практиці.

Вивчення джерел залучення і напрямів використання капіталу або прийняття інвестиційних рішень повинно будуватись на оцінці кожного можливого проекту за кількома чинниками: технічним, адміністративним, юридичним, соціально-економічним, фінансовим тощо.

Більшість існуючих підходів до оцінки результатів будь-якого виду діяльності умовно можна розділити на такі групи:

— традиційні методи оцінки ефективності на основі визначення співвідношення між надходженнями та витратами;

— облікові підходи до розрахунків результатів діяльності, що здійснюються на основі бухгалтерської звітності;

— дисконтні методи, що ґрунтуються на основі теорії часової вартості грошей.

Традиційні методи передбачають розрахунки таких основних показників:

— коефіцієнта ефективності інвестування;

— періоду окупності інвестицій.

Коефіцієнт ефективності розраховується як відношення грошових надходжень (N) до суми інвестованих коштів (К). У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності (Ег):

де РО — період окупності інвестицій у роках або час, за який недисконтовані надходження перевищать недисконтовані інвестиції (тобто це кількість років, необхідних для заміщення стартових витрат); Np — загальна сума прогнозованих повернень.

Методи оцінки інвестицій на основі бухгалтерської звітності (облікові методи) передбачають розрахунки балансової (Яь) та чистої (Яр) рентабельності інвестицій. При обчисленні балансової рентабельності враховується середньорічний дохід підприємства (і)г) та обсяг інвестицій (К). При обчисленні чистої рентабельності враховуються ще податкові та відсоткові платежі (РР). Балансова та чиста рентабельність розраховуються за формулами:

Показники рентабельності визначають рівень прибутку на кожну одиницю капіталовкладень.

В основі фінансових розрахунків теорії часової вартості грошей лежить принцип нерівноцінності нинішніх та майбутніх благ. Для будь-якого інвестора важливим є не тільки величина його витрат, але й момент їх здійснення, величина доходів та термін, через який він їх одержить. Майбутні гроші завжди дешевші сьогоднішніх і не тільки через інфляцію, але й через відтерміновану або втрачену їх оборотність.

У загальному випадку теперішня вартість платежу (РV), який буде здійснений через п років при відсотковій ставці сі, розраховується за формулою:

де РУ — розмір платежу, що буде здійснений через п років.

Нарахування відсотків вказаним способом називається принципом складних відсотків, а приведення майбутньої вартості до сучасної величини — дисконтуванням. Дисконтується не тільки одноразовий платіж. Якщо послідовність платежів складається з рівних за величиною платежів (Vo) і здійснюваних через рівні проміжки часу, то вона називається постійним аннуїтетом або постійною фінансовою рентою. її майбутня величина дорівнює: