Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Завдання формування інвестиційного портфеля

Описані підходи до формування інвестиційного портфеля підприємства вимагають професійних знань ринку та аналітичних даних його змін. Оскільки ринкові відносини в нашій країні тільки починають розвиватись, існує необхідність у розробці такого підходу до формування портфеля, який би враховував індивідуальний досвід інвестора та сприяв ефективності інвестиційних рішень.

Головною метою формування інвестиційного портфеля підприємства є забезпечення реалізації стратегії інвестування через вибір найефективніших напрямків інвестування на основі практичного досвіду інвестора.

Основними завданнями формування портфеля є такі:

— забезпечення високого рівня дохідності у задані періоди часу;

— уникнення високих ризиків інвестування;

— досягнення запланованого рівня ліквідності активів.

При формуванні інвестиційного портфеля слід враховувати різну інвестиційну привабливість активів. Так, основні цінні папери акції та облігації мають різну інвестиційну привабливість. Переваги облігацій перед акціями такі:

— фіксований відсоток при зниженні прибутку захищає інвестора від втрати частини доходів у зв'язку з погіршенням фінансового стану емітента;

— облігації є старшими цінними паперами і зобов'язання за ними задовольняються в першу чергу;

— ризик за облігаціями менший через те, що їх погашення може бути гарантоване заставою майна емітента.

Деякі з цих переваг при поліпшенні фінансового стану емітента, тобто підвищенні його прибутку, стають недоліками облігацій. Так, при рості прибутку емітента, фіксований дохід обмежує дохідність капіталу, а низький рівень індексації доходу не рятує від інфляції. При настанні терміну погашення облігацій інвестор втрачає перспективне джерело інвестування.

Відсотки з облігацій частіше менші, ніж з акцій, відсутня загроза поглинання підприємства-емітента шляхом скуповування його цінних паперів.

Слід врахувати, що капітал, одержаний шляхом випуску облігацій, позичковий, а не власний. Підвищення його ваги у майні емітента підвищує ризик неплатоспроможності або банкрутства емітента.

При виборі напрямку інвестування слід враховувати метод Парето або метод дисбалансу в житті. Аналіз 80/20 — це точне співвідношення між причинами (вкладеними коштами/витратами праці. Цей метод враховує індивідуальне формування інвестиційного портфеля та концентрацію зусиль на найприбутковіших напрямках інвестування.

Враховуючи перелічені принципи методології Парето, часткове використання аналітики фінансового ринку та його професійних послуг, можна запропонувати такі вимоги до формування інвестиційного портфеля підприємства:

— інвестиційна стратегія повинна відображати індивідуальність інвестора;

- діяти активно та враховувати принцип дисбалансу ринку, який свідчить, що тільки 20 % цінних паперів ринку приносять 80 % дохідності портфеля, 20 % продукції дає 80 % прибутку;

— якщо неможливо перехитрувати ринок — слід слідкувати за ним на основі аналізу аналітики ринку (дохідність та ризи-ковість);

— робити фондові інвестиції на основі індивідуальних знань та досвіду інвестора в окремих галузях;

— робити довгострокові інвестиції, тобто тримати придбані акції протягом десятка років і більше;

— купувати цінні папери, коли ціни на них падають ("низькі ціни");

— вкладати основні кошти в акції (співвідношення акції/ облігації має бути не менше 60/40);

— враховувати переваги відсталих ринків, наприклад, купувати цінні папери постсоціалістичних країн;

— продавати збиткові акції, якщо ціна падає на 15 %;

— перекидати ресурси з низь неприбуткових ЦП у високоприбуткові.

При цьому пропонується такий критерій оцінки прибутковості ЦП як індекс відношення ціни до прибутку. Якщо цей індекс нижче 10 — варто купувати ці активи.

Таким чином, формування індивідуального портфеля інвестицій повинно ґрунтуватись як на використанні аналітики фінансового ринку, так і на основі знань та досвіду інвестора.

Формування інвестиційного портфеля підприємства повинно відповідати вимогам до вибору матеріальних та фінансових активів відповідно до напрямків інвестиційної стратегії підприємства. При цьому слід враховувати як теоретичні основи формування портфеля, так і специфічний галузевий досвід діяльності та внутрішній потенціал підприємства.

Вибір найдохідніших активів здійснюється на основі традиційних розрахунків дохідності активів та врахування принципу Парето.