Сьогодні відбувається активне формування єдиного глобального світового економічного, правового, інформаційного простору для забезпечення вільної й ефективної підприємницької діяльності всіх суб'єктів господарювання у мережі Internet.
Світовий інформаційний простір включає систему послуг (сервісів), найважливіші з яких:
o обчислювальні послуги (Data/Computation Services) - засоби розміщення даних і їхнього транспортування між застосуваннями, доступу до обчислювальних і мережевих ресурсів;
o інформаційні послуги (Information Services) - засоби подання, обробки, збереження та доступу до інформації;
o знаннєвоорієнтовані послуги (Knowledge Services) - засоби накопичення, подання, відновлення, публікації, пошуку та обробки знань.
Послуга - економічна категорія єдності процесу і продукту праці, що характеризується поєднанням процесів створення і споживання послуги (матеріальні послуги), а також фізичної форми процесу і продукту праці щодо створення послуги (нематеріальні послуги). Послуга - це бізнес-діяльність, спрямована на задоволення потреб споживачів.
До послуг зазвичай включають транспорт, зв'язок, банківську справу, торгівлю, матеріально-технічне постачання, збут і заготівлі, побутові, житлові та комунальні послуги, громадське харчування, готельне господарство, туризм, фінансові і страхові послуги, науку, освіту, охорону здоров'я, фізкультуру і спорт, культуру і мистецтво, а також послуги консультантів - ключових експертів, інформаційні й обчислювальні, рекламу, юридичні, біржові та посередницькі послуги, операції з нерухомістю, у сфері оренди обладнання, послуги з вивчення ринків і контролю за якістю, післяпродажне обслуговування, технічне обслуговування і діяльність державних установ, організацій та відомств, інколи будівництво тощо.
При переході до інформаційного суспільства, в якому ключовою стає сфера послуг, зберігаються і промисловість, і сільське господарство. Проте роль послуг настільки зростає, що до них переходить головна роль щодо виробництва ВВП.
Інформаційною послугою називають задоволення потреб споживача через ІКТ, і не лише надання певної інформації.
Для таких послуг властивий віртуальний спосіб подання та персоніфікація, тобто послуга/товар надається за персоніфікованими вимогами споживача. Головна тенденція ціноутворення у сфері інформаційних послуг полягає в урахуванні часового фактора - кількості годин, днів, місяців, що витрачаються на послугу, або в еквіваленті погодинної оплати для цієї категорії працівників з урахуванням мінімальних заробітних плат, прожиткового мінімуму, кошика споживача тощо.
Правила обмеження регулювання ринку цих послуг включають доступ до конкретного сервісу, рівень професіоналізму постачальників і продавців цих послуг, гарантії щодо надання послуги, її тривалість і результат, ставлення до споживача; якість послуги та її ціну. Головною в електронному середовищі телекомунікаційних мереж є безпека споживача, а також дотримання групових або громадських інтересів. Ці правила мають торкатися негативних екстерналій, захисту приватних і громадських інтересів, міжнародних перевезень, пов'язаних зі змінами правил доставки та інших можливих негативних наслідків для людини і суспільства, наприклад, охорони здоров'я. Необхідність регулювання належить, зокрема, до послуг, що стосуються нав'язливої реклами, яка передається електронною поштою, поширення вірусів, несанкціонованого доступу до секретних документів, конфіденційної інформації.
З огляду на ІКТ, послуга (сервіс) - програмний процес, що реалізує виконання застосування в певній ПрО. Послуги можуть програмно викликатися через Internet.
Важливим видом інформаційних послуг є Web-сервіси, які надаються користувачам за допомогою Web-технологій.
У широкому розумінні, з огляду на підтримку ІКТ, Web-сервіси - це стандартизований спосіб інтеграції застосунків, які функціонують на основі стандартів XML, SOAP, WSDL і UDDI.
WebbcepBicH слугують для зв'язку гетерогенних застосунків на основі використання єдиних стандартів і протоколів. Завдяки Web-сервісам функції будь-якої прикладної програми стають доступними через Internet, тобто можна створювати розподілені застосунки, компоненти яких вільно взаємодіятимуть один з одним.
Це дає змогу надавати спільні послуги підприємствам без необхідності зміни їх економіко-технологічної бази.
Іноді для опиоу Web-сервісів використовують терміни "архітектура, орієнтована на послуги" (Service Oriented Architecture - SOA) або "архітектура Web-cepeiciB" (Web Services Architecture - WS A).
Для реалізації Web-сервісів потрібно забезпечити:
o інтероперабельність інформаційних систем, що надають та отримують Web-сервіси;
o підтримку протоколів і технологій мережі Internet;
o стандартизацію інтерфейсів;
o підтримку різних мов програмування;
o підтримку розподіленого середовища. Стандартизація і специфікація Web-сервісів сприяють
створенню уніфікованого електронного середовища, яке є еко-номіко-технологічним базисом для глобалізації світового господарства та інтеграції учасників бізнесу, інформації, бізнес-процесів, виробництва у планетарному масштабі.
Ця інтеграція полягає у співпраці між національними господарствами різних країн і в повній або частковій їх уніфікації; ліквідації бар'єрів під час руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили між цими країнами; зближенні ринків кожної з окремих країн з метою утворення глобального електронного ринку; стиранні різниці між економічними суб'єктами, що належать до різних держав; відсутності дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік тощо.
Процеси економічної інтеграції відбуваються на мікро-, мезо- і макрорівнях. Характерною особливістю інтеграційних об'єднань можна вважати їхній розвиток на мезорівні - створюються регіональні господарські комплекси з наднаціональними і міждержавними органами управління.
Доцільно виокремити такі принципи трансформації традиційного бізнесу в електронний (відома міжнародна концепція "4С"): 1) торгівля (commerce); 2) вміст (content); 3) об'єднання (community); 4) співпраця (collaboration).
Змінюються способи укладення угод - вони стають електронними; в електронній формі надається та опрацьовується інформація, методи взаємодії між організаціями та людьми, підприємствами й ринками також стають електронними.
Еволюційний процес розвитку світового господарства можна продемонструвати у вигляді схеми, на якій зображено етапи розвитку, кожний з яких, ґрунтуючись на попередньому, становить новий рівень інтеграції бізнес-процесів і спосіб організації бізнесу (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Етапи розвитку електронного бізнесу
В останні роки спостерігається глобалізація виробництва, що базується не тільки на експорті сировини або готової продукції, а й на міжнаціональній організації самого виробництва.
Транснаціональні корпорації можуть проводити дослідження в одній країні, виробляти окремі частини в іншій, збирати їх у третій, продавати продукт виробництва у четвертій, вкладати прибуток у п'ятій тощо.
Вони можуть мати дочірні компанії в багатьох країнах. Держава-на ці я все більше втрачає незалежність і суверенітет внаслідок зростання транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнаціональних асоціацій, міжурядових та інтернаціональних організацій тощо.
Процес інтернаціоналізації світової економіки включає розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, міжнародну економічну співпрацю, міжнародну економічну інтеграцію, глобалізацію світової економіки.
Світ стає єдиним глобальним електронним ринком для ТНК, і більшість регіонів відкриті для їх діяльності. Глобалізація сприяє створенню ТНК, міжнародних фінансових інституцій, поширенню глобальних телекомунікаційних мереж, зростанню недержавних підприємств.
Світове господарство у контексті інтеграційних процесів можна розглядати як світову інформаційну економіку з мережевою структурою менеджменту, виробництва і розподілу праці, виділяючи як основний її ресурс ІР, знання й ІКТ, які є головними джерелами зростання продуктивності і конкурентоспроможності.
Глобалізація світової економіки полягає в інтернаціоналізації виробництва, а не лише в інформаційному обміні. Інтернаціоналізація виробництва виявляється:
o у створенні кінцевого продукту в різних формах, на різних стадіях його виготовлення беруть участь виробники багатьох країн світу; проміжні товари і напівфабрикати займають усе більшу частку у світовій торгівлі, а інституціональною формою інтернаціоналізації виробництва є ТНК;
o поглибленні інтернаціоналізації капіталу, що відображається в активізації руху міжнародного капіталу між країнами насамперед у вигляді прямих інвестицій, інтернаціоналізації фінансових ринків;
o глобалізації продуктивних сил шляхом обміну засобами виробництва, науково-технічними і технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що пов'язують господарські елементи в цілісні виробничо-споживчі системи, через співпрацю, міжнародне переміщення виробничих ресурсів;
o формуванні глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародної співпраці;
o посиленні інтернаціоналізації обміну на основі поглиблення міжнародного поділу праці, зростання масштабів і якісної зміни характеру міжнародної торгівлі. Усе важливішим напрямком міжнародної співпраці є сфера інформаційних послуг;
o збільшенні масштабів міжнародної міграції робочої сили;
o зростаючій інтернаціоналізації впливу виробництва і споживання на оточуюче середовище, що викликає зростання потреб у міжнародній співпраць
Виокремимо два рівні процесу глобалізації: макроеконо-мічний і мікроекономічний. На макроекономічному рівні глобалізація виявляється у прагненні держав і суб'єктів економічної діяльності до економічної активності поза своїми межами за рахунок лібералізації торгівлі, зняття торговельних бар'єрів, процесів електронного бізнесу. На мікроекономічно-му рівні глобалізація виявляється у розширенні діяльності підприємств за межами національного ринку. Транснаціональні корпорації діють у глобальних масштабах: їх ринком стає будь-яка точка планети, вони мають задовольняти попит споживачів скрізь, незалежно від кордонів і національної належності, у будь-який час.
Різні ланки І стадії проектування, виробництва та збуту продукції розміщуються у різних країнах. Транснаціональні корпорації - це основа глобалізації, її головна рушійна сила.
Сучасну епоху можна назвати епохою управління бізнес-процесами, і визначальним чинником підвищення ефективності нині є оптимізація розширених бізнес-процесів та розвантаження бізнес-процесів, що охоплюють як внутрішні сфери діяльності підприємства, так і зовнішні.
ІКТ стають більш орієнтованими на потреби бізнесу, і цінність цих технологій вимірюється не стільки їх технологічною досконалістю, скільки якістю тих бізнес-процесів, які формуються на основі цих технологій.
Глобальний характер ІКТ та їх широке застосування все більше визначають структуру економічної системи, впливаючи на продуктивність праці у цілому та отримувані прибутки. Підприємства використовують інструменти, що дають можливість легко і швидко вибудовувати навколо стратегії оптимальні моделі бізнес-процесів.
За допомогою Web-сервісів підприємство розподіляє компонентні застосування таким чином, щоб вони забезпечили ефективну виробничу діяльність усіх сфер бізнесу з урахуванням вимог усіх структурних підрозділів і навіть усіх учасників бізнес-процесів.
Виключення посередників дає змогу за допомогою використання телекомунікацій і Internet вибирати найвигідніших постачальників і споживачів, що допомагає успішно співіснувати невеликим підприємствам поряд з великими корпораціями. Цей чинник залучає до глобалізаційних процесів малий і середній бізнес, сприяє спеціалізації міжнародної праці.
Малий і середній бізнес може підтримувати такі пріоритетні напрямки:
1) малі ринки (індивідуальне і дрібносерійне виробництво товарів та послуг);
2) нові ніші ринку, передусім інноваційні;
3) субпідрядні роботи окремих компонент продукту, що випускається, або послуги великого бізнесу.
Особливої ваги набувають телекомунікаційні підприємницькі мережі, що здійснюють корпоративне управління автономними суб'єктами економічної діяльності в інформаційній економіці.
Висновки
Розділ 10. Інформаційні системи управління корпораціями
10.1. Поняття та загальна характеристика корпоративної інформаційної системи
Єдиний інформаційний простір
Структура корпорації
Підтримка територіально розподілених структур
Види обліку
Мультивалютність
Клієнт-серверна архітектура