Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 5.4. Аналізатори - сигналізатори небезпек

Це біологічні утворення, тісно пов'язані з нервовою системою і призначені для збору інформації із зовнішнього світу і від внутрішніх органів. Аналізатор - це сукупність анатомічних структур, результатом роботи яких є виникнення нервових (електричних) потенціалів у певній частині кори головного мозку, де формується відчуття. Основні зони коркових представників аналізаторів схематично представлені на рисунку.

Для кожного аналізатора характерна певна чутливість до сили дії подразника (I)- диференціальна межа. Це величина, на яку мусить змінитися сила дії подразника (ΔІ), щоб відбулася певна реакція на його дію. Диференціальна межа (2) виражається формулою: Z=ΔІ/І. Величина чутливості рецептора певного аналізатора змінюється повільніше, ніж сила подразника відповідно до закону Вебера-Фехнера: Е=КlgZ+С, де: Е - інтенсивність чутливості, Z - інтенсивність дії подразника, К та С - константи. З цього закону випливає, що при певному, досить великому значенні сили дії подразника інтенсивність чутливості аналізатора не зростає. Якість сприйняття дії подразника залежить від швидкості збільшення його сили.

Зоровий аналізатор - периферійний відділ - око, найважливіша ділянка якого - сітківка (зображена зліва). Це ніби частина мозку, винесена на периферію і призначена для аналізу зорової інформації. Клітини райдужки ока за структурою близькі до клітин мозку - це модифіковані нейрони. Кожна група цих клітин нервовими закінченнями сполучена з певними ділянками (зонами) кори головного мозку, до яких надходить інформація про стан внутрішніх органів. Під впливом нервових імпульсів ділянки райдужки змінюють колір - з'являються більш світлі або темні плями різноманітної форми. На цьому заснований один із сучасних методів ранньої діагностики захворювань - іридодіагностика, за яким по змінам ділянок райдужки визначають початок захворювань внутрішніх органів.

На функції ока впливають умови освітленості - сила і яскравість світла, стабільність світлового потоку, контрастність фона, розміри розрізнення об'єктів. Відхилення від норм призводить до погіршення роботи зорового аналізатора, до появи головної болі, погіршенню загального самопочуття. При організації будь-якої діяльності слід враховувати впливи кольорів на людину. Так, червоний колір збільшує артеріальний тиск, частоту пульсу та дихання, збуджує людину. В перші 15-20 хвилин підвищується працездатність на 20-25%, яка потім різко знижується до 50%. Негативна дія червоного кольору зберігається на протязі двох годин. Синій колір знижує артеріальний тиск, зменшує частоту пульсу та дихання, створює відчуття холоду, заспокоює і підвищує працездатність. Жовтий та фіолетовий кольори активно впливають на психічні якості людини: жовтий - діє заспокійливо, не впливаючи на працездатність. Фіолетовий пригнічує, викликає роздратування. Зелений - позитивно впливає на стан кольоро- та світлочутливість очей. Цей колір порушує діяльність вестибулярного апарату і тому не слід використовувати зелений колір на всіх видах транспорту, там де є стан крутіння, обертання. Ці особливості слід враховувати при створенні інтер'єра виробничих та побутових приміщень, оформлені кольоро-світлового фона робочого місця, робочої зони, організації систем сигналізації та систем управління.

Слуховий аналізатор, у вивчення якого найбільший внесок зробив Гельмгольц. За допомогою цього аналізатора людина сприймає 10-15% інформації. Людина сприймає звуки з частотою від 16 до 20000 Гц, собака - до 35000, кішка - до 70000 Гц, кажани, дельфіни чують в ультразвуковому діапазоні.. Звуки певної частоти мають здатність активізувати функції різних центрів підкоркових центрів мозку. Тому існує поняття "функціональна музика". Так, звуки із частотою 4-5 Гц сприяє засинанню, маршова музика (переважають частоти 17-23 Гц) активізує центри гніву, ярості, агресії. Отже, за допомогою музики можна підтримувати певний психічний стан, впливати на свідомість людини.

Шкіряний аналізатор - це складний, комплексний орган, що містить різноманітні рецептори, а значить органи відчуттів: тактильні -доторку, тиску (барорецептори), теплові (терморецептори), холодові (криорецептори), больові (біля 100 на кожному кв. мм).

Нюховий аналізатор- спеціальні клітини в кількості 60 млн, розташованих у циліндричних виростах цитоплазми верхнього носового ходу. Нервовий імпульс виникає тут при прямому контакті речовини з ними шляхом адсорбції, тобто при поглинанні молекул. Запах речовини - результат хімічної взаємодії ферментів із пахучою речовиною після чого формується нервовий імпульс.

Смакова рецепція - здійснюється кінчиком язика та його кореня, бічною та задньою поверхнями ньоба, задньою стороною глотки і надгортанника за допомогою так званих смакових цибулин, що містять 9-10 рецепторних клітин, які розрізняють кисле і солодке, гірке і солоне.

Питання

1. Що таке аналізатор, його загальна будова, види, функції?

2. Охарактеризуйте будову і роботу найбільш значимих аналізаторі.

3. Як впливають кольори на людину?