Основи інформаційно-аналітичної діяльності - Захарова І.В. - 1.1.3. Поняття "інформація"

Інформація як речовина і енергія є основою навколишнього людини світу (універсуму). Будь-яка система, організована певним чином, містить інформацію. Чим більш складною є організація системи, тим більше інформації акумулюється в цій системі. Звичайно розглядаються фізичні моделі речовини і енергії, створеної людиною і людиною переданої інформації. Однак інформація, як така, існувала задовго до появи людини. Наприклад, на думку вчених, інформація, закодована в ДНК, з'явилася близько мільярда років тому.

До XX століття не було необхідності в дослідженні інформації як окремої сутності. Першими, хто побачив таку потребу, були фахівці в галузі радіо і телефонії. Так, британський учений Хартлі, займаючись дослідженням ефективності передачі, визначив трактування інформації як незалежної, абстрактної величини, і отримав рівняння для її вимірювання. Інша точка зору вчених з питання: хто першим почав досліджувати інформацію? свідчить про таке. Перше пояснення цього поняття дали журналісти й філологи в 20-30-і рр. XX століття, вони трактували інформацію як новини, повідомлення, своєрідний газетний жанр, за допомогою якого людина отримує різного роду відомості.

Обидві точки зору мають право на існування, так як. вони відображають два різних походи до розуміння суті інформації: кількісний і якісний (змістовний).

Термін "інформація" походить від латинського слова, що перекладається як виклад, роз'яснення. Багато наукових дисциплін почали використовувати цей термін, хоча кожна з них вкладає в нього свій зміст (масова, технічна, економічна, медична, статистична та ін.)

Наукове тлумачення терміна "інформація" пов'язана з виникненням двох дисциплін:

- математичної (або статистичної) теорії інформації та

- кібернетики.

У теорії інформації американського інженера і математика Клода Шенона (1948 p.), яка розроблялася стосовно до випадкових процесів і явищ, для яких характерна невизначеність результату, під інформацією розумілися не будь-які відомості, а лише ті, які повністю знімають або зменшують існуючу до їх отримання невизначеність. Коротко можна сформулювати, що за теорією К. Шенона, "інформація - це знята невизначеність". Пояснення цієї тези буде наступне. Невизначеність існує тоді, коли може відбутися одне з декількох подій, тобто система може перейти в один з декількох станів. При цьому кількість інформації, що отримується в результаті зняття невизначеності, обчислюється за формулою, розробленої і що носить ім'я К. Шенона. Відповідно до цієї формули, за одиницю виміру інформації прийнята величина, названа бітом (скорочено від англійської мови: binary digit).

Теорія К. Шенона дала можливість кількісного визначення інформації в повідомленні. Однак вона повністю ігнорувала зміст (сенс) переданої інформації, залишала осторонь зміст повідомлення.

Вченими було зроблено кілька спроб знайти міру змістовності інформації для її отримувача. Один з визнаних у наукових колах наукових підходів віднесено до кібернетико-семантичної концепції, яка зв'язала воєдино інформацію і відображення з поняттям управління. Основоположником цієї концепції вважається американський вчений Норберт Вінер, який запропонував "інформаційне бачення" кібернетики як "науки про управління і зв'язку в живих організмах, суспільстві і машинах". В останні десятиліття XX століття намітилася ідея синтезу знань про зв'язок та управлінні з "інформаційної теорією управління". Згідно з кібернетичною теорією інформації, інформація - це не просто результат відображення. Вона є позначенням змісту, отриманого з зовнішнього світу. Інформацію становить та частина знання, яка використовується для орієнтування, активної дії, управління, тобто з метою збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку системи. Іншими словами, інформація - це є діюча, "працююча" частина відображення знання. Проте і така концепція не безперечна. Вона заперечує, зокрема, існування інформації в неживої природи.

Звернемося до сучасних трактувань поняття "інформація".

Інформація, що передається в людському суспільстві (соціумі), і активно бере участь у формуванні суспільної свідомості, називають соціальною інформацією. Вона визначається як відображена різноманітність або концептуально пов'язані відомості, дані, поняття, відображені в нашій свідомості і змінюють наші уявлення про реальний світі. Згідно з таким визначенням, будь-який вид інформації, що функціонує в суспільстві, відноситься до соціальної інформації: масова, естетична, економічна, наукова та інші.

Відповідно до визначення, даного вченими А. І. Михайловим, А. І. Чорним і Р.С. Гіляревським - "наукова інформація - це логічна інформація, що одержується в процесі пізнання, яка адекватно відображає явища і закони природи, суспільства і мислення, і використовується в суспільно-історичній практиці". Визначення "науковий" у терміні "наукова інформація" не означає, що вона обов'язково отримана або використовується тільки у сфері науки, а вказує на те, що вона відповідає загальноприйнятим в даний час критеріям науковості. Більш повне визначення наукової інформації може бути дано в такий спосіб: Наукова інформація - це логічна інформація, що одержується методами дослідно-раціонального пізнання об'єктивного світу в будь-якій сфері діяльності людей, що не суперечить системі наукових уявлень і використовувана в суспільно-історичній практиці.

Інформація може розглядатися і як "відомості, що є об'єктом зберігання, передачі та/або перетворення". Розглянемо, які відмінності та зв'язки виділяють між такими, здавалося б однорідними поняттями, як знання, дані (відомості) і наукова інформація.

У знаннях наукова інформація представлена в найбільш узагальненому та систематизованому вигляді і виражається в системах понять, в судженнях, умовиводах і теоріях. Отже, наукові знання - це не вся наукова інформація, а лише її певна частина.

Дані (або відомості) [data] - це інформація, що одержується у процесі чуттєвого пізнання і ще не піддана переробці і узагальненню абстрактно-логічним мисленням людини. Дані, отримані в процесі чуттєвого пізнання, ніяк не можна вважати науковою інформацією. Вони слугують лише сировиною для її створення.

На думку зарубіжних вчених, "інформація - це дані, зібрані і систематизовані в придатну для використання форму". Згідно схематичному трактуванню американського політолога Ф. Хартлі, "інформація, народжуючись із "сирих" даних, досягаючи "зрілості", переходить у знання".

Розроблено багато підходів до класифікації інформації, в основу яких покладено різні її ознаки та особливості. Узагальнивши їх, виділимо лише основні класифікаційні ряди інформації, які згадуються більшістю учених у галузі інформатики за наступними ознаками.

1) за сферою виникнення: елементарна - виникла в неживої природи; біологічна - виникла у світі тварин і рослин; соціальна - виникла в людському суспільстві (соціумі).

2) за способом передачі та сприйняття: візуальна; аудіальна (звукова або фонетична); аудіовізуальна; тактильна (дотикальна); смакова.

3) за суспільним призначенням: масова (суспільно-політична, буденна, естетична тощо); спеціальна (наукова, виробнича, технічна, управлінська тощо); особиста.

Крім цих основних ознак, виділяли й інші: за типом інформації, що передається (документна, фактографічна та ін.); за формою подання (текстова, графічна та ін.); за способом розповсюдження (опублікована, неопублікована); за ступенем аналітико-синтетичної переробки (первинна, вторинна); по області отримання та/або використання (екологічна, історична, географічна та ін.). Ці ознаки або підстави поділу виділялися по відношенню до наукової інформації; можливі й інші варіанти класифікаційних рядів по відношенню до інших типів і видів інформації.

Так, під "семантичною" розуміється інформація, виражена природною мовою і має сенс, доступний для логічного сприйняття. Цим вона відрізняється від ймовірнісної ("шенонівської") інформації, в якій визначальну роль відіграє її знакове подання, а сенс ігнорується.

Багато положень філософії (наприклад, твердження Шопенгауера про те, що в основі світобудови лежить ірраціональна воля) неможливо не підтвердити, ні спростувати. Але це не заважає розглядати і творчість Шопенгауера, і літературу про нього як сукупність текстів, в яких полягає певна наукова інформація в області філософії. Тобто є всі підстави вважати, що техніка роботи з інформацією в галузі соціальних дисциплін є і затребуваною, і корисною в будь-якій галузі.