Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Чеський період (1618-1620).

Після подій у Празькому замку чехи-дворяни створили тимчасовий уряд, організували чеську армію, вигнали всіх єзуїтів і найвищих осіб католицької церкви, проголосили про вихід з-під влади Габсбургів та утворили самостійну державу. Своїм королем вони обрали Фрідріха, курфюрста Пфальцського, керівника Унії. Разом зі пфальцським військом чеські загони рушили на Австрію і 1618 р. досягли Відня. Це стурбувало весь католицький світ. Австрію підтримали Іспанія, Річ Посполита, Ліга під проводом баварського князя Максимі ліана. До того ж у таборі повстанців не було одностайності. Військо цісаря на чолі з полководцем Тіллі швидко перейшло у наступ і згодом вступило на територію Чехії. 1620 р. відбулася вирішальна битва під Білою Горою, в якій чеське і пфальцське війська зазнали поразки.

У Чехії розпочалися розправи над протестантами. У Празі було прилюдно страчено 27 керівників чеського повстання. Багато повстанців ув'язнено, решта - змушена емігрувати з країни. У Чехії відновили католицьку церкву. Повсюдно знищувалася гуситська і протестантська література. Із самостійної держави Чехія знову на тривалий час перетворилася на німецьку провінцію. Протестантські князі, налякані рішучістю цісаря, спочатку розгубилися, але потім повстали проти нього, їх підтримали Англія, Голландія, Франція і Данія.

Датський період (1625-1629).

З ініціативи кардинала Рішелье між Англією, Голландією і Данією був укладений Троїстий союз проти австрійських та іспанських Габсбургів. Датські війська об'єдналися з військами протестантських князів. Велику грошову допомогу надали Англія і Голландія. Цісар Фердінанд II не мав змоги особисто протидіяти супротивникам і звернувся до багатого дворянина Альбрехта Валленштейна з пропозицією організувати опір. Валленштейн зібрав 30-тисячну армію найманих солдатів і незабаром почав завдавати датчанам поразку за поразкою. Зрештою 1629 р. з Данією було укладено мир.

Альбрехт Валленштейн (Вальдштейн) (1583- 1634) - чех за походженням, полководець, з 1625р. головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618-1648рр. Здобув низку перемог над військами датського короля Хрістіана IV, який уклав з ним мир у Любеці (1629), і німецьких протестантських князів. Зазнав поразки біля Лютцена від армії шведського короля Густава ІІ Адольфа (1632). За звинуваченням у відносинах з ворогом був відсторонений від командування й убитий своїми офіцерами у фортеці Егер ("єгерська катастрофа" ).

Шведський період (1630-1635).

Ще одного союзника у боротьбі з Габсбургами Рішельє знайшов в особі шведського короля Густава II Адольфа. 1630 р. його військо переправилося в Померанію. Цього разу німецькі протестантські князі проголосили нейтралітет, що не входило в плани шведів. Але прихильність німців Густав II Адольф здобув після трагедії Магдебурга, що згорів унаслідок нападу військ Ліги на чолі з Тіллі. Тоді союз зі Швецією уклали Бранденбург і Саксонія - наймогутніші північнонімецькі князівства.

1631 р. поблизу Лейпцига шведи завдали нищівної поразки військам Ліги, здобули Нюрнберг, а незабаром розбили цісарські війська на р. Лех. Полководець католицької Ліги Тіллі був смертельно поранений. Згодом шведи захопили Аугсбург і баварську столицю Мюнхен, а їхні союзники - саксонці - зайняли Чехію.

Фердінанд II опинився у дуже скрутному становищі і вирішив знову звернутися до Валленштейна, який зібрав нове військо і вирушив у похід, захоплюючи території. Біля міста Лютцен шведи перемогли Валленштейна, але під час цієї битви загинув король Густав II Адольф. У подальшому шведи вже не перемагали і згодом відступили з Південної Німеччини. Навесні 1635 р. Габсбургам удалося укласти мир із саксонським курфюрстом, здавалося, що справи знову складалися для них сприятливо, але саме тоді кардинал Рішельє вирішив відкрито вступити у війну.

Франко-шведський період (1635-1648).

Франції допомагали насамперед Швеція і Голландія. Проте спочатку союзники не мали успіху. Після смерті Рішельє ситуація змінилася на краще. Війська Габсбургів зазнавали поразки. Цісар Фердінанд III змушений був розпочати мирні переговори.

Восени 1648 р. було укладено Вестфальський мир. Його наслідками були: значні територіальні приєднання до держав-переможниць (Франція одержала Ельзас і Лотарингію, а також міста Мец, Тулон і Верден; Швеція здобула Померанію); закріплення політичної роздробленості Німеччини (католицькі, лютеранські і кальвіністські князі дістали однакові права); визнання цілковитої незалежності Голландії та Швейцарії.