Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи

У визвольній боротьбі Східної Європи з німецько-фашистськими окупантами важливу роль відігравали національні фронти, в яких на антифашистській основі співпрацювали марксистські, селянські, дрібнобуржуазні та буржуазні партії. У1943-1945 рр. у всіх країнах регіону до влади прийшли уряди національних фронтів, у яких брали участь і комуністичні партії, що відображало їхню роль у протидії фашизму. В Албанії та Югославії комуністи очолили нові уряди. В інших країнах було створено коаліційні уряди. Зусилля всіх урядів Східної Європи були спрямовані на вирішення першочергових загальнонаціональних завдань: ліквідацію наслідків панування окупаційних і місцевих фашистських режимів, відродження зруйнованої війною та окупацією економіки, відновлення демократії. Під державне управління перейшли підприємства, що належали німецькому капіталу і тій частині буржуазії, яка співпрацювала з німцями. Конфіскована в поміщиків і тих, хто співробітничав з окупантами, земля передавалась за невелику плату селянам у власність, а частково переходила до держави. У країнах Східної Європи утворився новий лад, що тоді отримав назву народної демократії. У політичній сфері його характерною рисою була багатопартійність, а в урядах та інших органах влади значну роль відігравали марксистські партії. У сфері економіки велике значення почало належати державному сектору, стала приділятися увага вирішенню аграрного питання.

Радянська армія, що перебувала на території країн Східної Європи, істотним чином впливала на політичну ситуацію в них, забезпечуючи підтримку прокомуністичним силам. Компартії, поступово відтісняючи своїх союзників по національних фронтах, великою мірою визначали політику нових урядів. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролювали найбільш важливі пости міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил. Компартії, розглядаючи встановлення ладу народної демократії як етап до побудови соціалізму, вели наступ на політичні та економічні позиції буржуазії. Відбувалася прискорена націоналізація великої та середньої промисловості, здійснювалися репресії проти партій - союзниць комуністів по національних фронтах. В Угорщині переслідувалися керівники Партії дрібних сільських господарів, у Болгарії - Болгарського землеробського народного союзу, у Польщі - Селянської партії тощо. Новим етапом тиску СРСР на народні демократії стала нарада дев'яти комуністичних і робітничих партій (СРСР, Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Югославії, Франції, Італії) зі створення Інформаційного бюро (вересень 1947 р., Польща). На цій нараді радянські керівники А. Жданов і Г. Маленков поставили вимогу про перехід країн народної демократії до побудови соціалізму за радянським зразком. Перед "братніми" партіями було визначено завдання здійснити повну націоналізацію, ліквідацію коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократич-них партій. Протягом 1947-1948 рр. (завершальний етап - комуністичний переворот у Чехословаччині) комуністи встановили неподільну владу. Прийшовши до влади, компартії почали копіювати досвід СРСР. Була змінена політична система. Багатопартійність або ліквідовувалась (Угорщина, Румунія, Югославія, Албанія), або некомуністичні партії втрачали політичну самостійність, стаючи частиною коаліцій, фронтів, якими керували комуністи (НДР, Польща, Чехословаччини, Болгарія). Вся повнота влади сконцентрувалася в руках виконавчого апарату, що практично злився з апаратом компартій. За прикладом СРСР здійснювалися масові політичні чистки, встановлювались репресивні режими, права і свободи громадян сильно обмежувалися. З демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігалися конституції, загальне виборче право, регулярно здійснювалися вибори. В країнах Східної Європи встановились тоталітарні комуністичні режими. Всі суспільно важливі аспекти життя громадян - політика, економіка, духовна сфера - підпорядковувались контролю держави. Звідси командно-адміністративна система, монополія на владу та істину, насильства та репресії проти тих, хто був в опозиції. Фундаментом тоталітаризму, його основою стало повне одержавлення основних знарядь та засобів виробництва, відчуження працівника від власності, перетворення його на придаток системи. У сфері економіки "будівництво соціалізму" означало завершення націоналізації промисловості й фінансів, проведення форсованої індустріалізації за рахунок сільського господарства. До того ж колективізація сільського господарства в цих країнах насаджувалася зверху і мала примусовий характер. Вона супроводжувалася не лише спадом сільськогосподарського виробництва, а й кризою традиційного способу життя. У країнах Східної Європи ринкова економіка поступалася місцем планово-бюрократичній. Відбувалося масштабне ламання економічних і соціальних структур. Більша частина дорослого населення опинилася зайнятою в державному секторі економіки.

Країни Східної Європи відчули на собі негативні наслідки сталінізму в усіх сферах життя. Порушення законності та репресії торкалися тисяч невинних громадян. У 1948 р. Інформбюро звинуватило Компартію Югославії у відступі від марксизму-ленінізму і буржуазному націоналізмі. Відхід керівників народних демократій від безумовного наслідування радянського досвіду розглядався як націоналістичний ухил. У результаті було репресовано багатьох партійних і державних керівників цих країн (Угорщина - міністра закордонних справ Л. Райка і 6 його колег; Болгарія- першого секретаря ЦКБКП Т. Костова; Чехословаччи-на - генсека КПЧ Р. Сланського, 18 політичних діячів та ін.). Багато політичних лідерів було ув'язнено - Г. Гусака, В. Гомул-ка та ін.

Протягом 1946-1948 рр. Радянський Союз і країни народної демократії уклали двосторонні договори про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу. Ці договори закріплювали військово-політичний союз між ними, економічне та культурне співробітництво тощо. Спектр економічних відносин між СРСР і країнами Східної Європи став набагато ширшим після створення у січні 1949 р. Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) у складі СРСР, Болгарії, Польщі, .Румунії, Угорщини та Чехословаччини. У лютому 1949 р. до РЕВ вступила Албанія, у 1950 р. - НДР.

У травні 1955 р. СРСР і сім країн "народної демократії" (Польща, Чехословаччина, НДР, Румунія, Болгарія, Албанія, Угорщина) об'єдналися у воєнно-політичний союз - Організацію Варшавського договору.