Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Болгарія

Після Вересневого повстання 1944 р. в Болгарії влада перейшла до Вітчизняного фронту, провідну роль у якому відігравали комуністи- члени Болгарської робітничої партії (БРП). Коаліційний уряд в основному складався з представників правих партій, але комуністам належали ключові міністерства - внутрішніх справ, юстиції. Було проведено аграрну реформу. У вересні 1946 р. відбувся референдум, за результатами якого було ліквідовано монархію і проголошено країну Народною Республікою Болгарією (НРБ). Уряд до 1949 р. очолював голова Болгарської робітничої партії Г. Димитров. У грудні 1947 р. була прийнята нова Конституція країни, яка узаконила всевладдя комуністів і проголосила будівництво основ соціалізму за радянським зразком: розпочато індустріалізацію країни та кооперування селян.

У1954 р. Болгарську комуністичну партію (БКП - нова назва - БРП) очолив Т. Живков, який взяв курс на прискорене будівництво соціалізму. За короткий час було націоналізовано 98 % промисловості, а у 1958 р. Болгарія першою серед країн соціалізму завершила кооперування селянства. Наприкінці 60-х років уряд сповістив про побудову основ соціалізму. Болгарія перетворилася на індустріально-аграрну країну. В 1971 р. були прийняті нова програма БКП та нова Конституція НРБ, що проголосили план побудови "розвинутого соціалістичного суспільства" в Болгарії. В тоталітарному суспільстві не допускалося інакодумство, думки рядових комуністів ігнорувалися, друга політична партія країни - Болгарський землеробський народний союз - була цілком залежною від БКП.

У 70-ті роки розпочався спад виробництва, а з початку 80-х - наростання кризових явищ у болгарському суспільстві, що усвідомлювало необхідність рішучих реформ. У листопаді 1989 р. на пленумі ЦК БКП Живков був звинувачений у злочинних методах керівництва і змушений піти у відставку. Падіння авторитарного режиму Живкова сприяло поступовій ліквідації монополії БКП на владу, в якій відбулися радикальні зміни і яка з початку 1990 р. стала називатися Болгарською соціалістичною партією (БСП).

За короткий час на політичній арені Болгарії виникло понад 50 різних партій. Головною опозиційною силою в країні став створений у грудні 1989 р. Союз демократичних сил (СДС), до якого увійшли 16 партій, об'єднань і рухів. Його очолив Ж. Желєв, якого новообраний болгарський парламент - Великі народні збори - незважаючи на перемогу БСП, у серпні 1990 р. обрав президентом країни.

У липні 1991 р. була прийнята нова демократична Конституція Республіки Болгарії. Почалися ринкові перетворення, але слабкість економіки, орієнтація на СРСР, відсутність досвіду приватизації спричинили різкий спад виробництва. На середину 1994 р. 60% населення за рівнем доходів опинилися за межею бідності. Це призвело до загострення політичного протистояння в болгарському суспільстві. На виборах 1994 р. перемогла БСП, але й вона не змогла розв'язати економічних проблем. Це було причиною повернення демократів до влади. З 1996 р. президентом Болгарії став лідер СДС П. Стоянов. Демократи перемогли і на парламентських виборах 1997 р. На виборах до Народних зборів у червні 2001 р. перемогу здобув створений у квітні "Національний рух Симеона Другого", за який проголосувало 43 % виборців (120 місць у парламенті). Новий уряд очолив колишній болгарський цар Сак-сен-Кобурзької династії 63-річний Симеон. У січні 2002 р. президентом Болгарії став Георгій Перванов, який був переобраний у 2006 р. На парламентських виборах у червні 2005 р. перемогу здобула коаліція "За Болгарію", яку створили соціалісти. У серпні 2005 р. прем'єр-міністром Болгарії став Сергій Станішев. У травні

2004 р. Болгарія була прийнята до НАТО, а 1 січня 2007 р. - доЄС.

У 1992 р. у Софії укладено Договір про дружні відносини та співробітництво між Україною і Болгарією.