Історія України - Гарін В.Б - "Українська" дипломатія сусідніх країн

Весною 1652 р. Богдан Хмельницький, маючи армію в 60 тис. чоловік, виступив проти королівських військ. Зустріч із польською армією сталася 29 квітня 1652 р. біля містечка Жванця, недалеко від Кам'янець-Подільського. Заховавши головну частину своєї піхоти в засідку, Богдан на зорі атакував поляків всією своєю кавалерією, за якою рушила легка козацька піхота. Як тільки почалася битва, піхота Хмельницького, що знаходилася в засідці, вдарила в тил центру польської армії. Тут були розташовані німецькі полки під командуванням генерала Донхофа. Німці були вимушені обернути свій фронт до атакуючої козацької піхоти, але тим самим показали свій тил кавалерії Хмельницького, яка, розступившись, випустила вперед легку козачу піхоту із списами. Німецькі полки були зім'яті, і вся польська армія виявилася розділеною на дві частини.

Одна її частина на чолі з королем почала відступати до Кам'янець-Подільського, а інша - в протилежному напрямі. Хмельницький, наказавши вести удавані атаки на поляків, які відступали з королем, обрушив майже всі свої сили на другу частину польської армії. Не маючи артилерії, поляки незабаром почали здаватися на милість переможцеві. Всього було взято в полон більше 11 тис. польських солдатів і офіцерів, а також німецького генерала Донхофа. Із захопленого козаками ворожого майна було відібрано все, що належало особисто польському королю, і відправлено з конвоєм до нього. Король, прийнявши своє майно від козаків, щедро нагородив їх.

Наступного дня Хмельницький виступив до Кам'янець-Подільського, але по дорозі зустрів польських послів, що передали йому пропозицію короля про мир. При цьому король був готовий підтвердити всі статті та домовленості Зборівського трактату. Хмельницький дав на те свою згоду. 27 вересня 1652 р. новий договір з поляками був ратифікований. Гетьман розпустив свої війська і відправився до Чигирина.

"Українська" дипломатія сусідніх країн

У листопаді 1652 р. до Хмельницького з'явилися посли від турецького султана, кримського хана і польського короля, які дружно вимагали від нього вступити у військовий союз з їхніми державами проти Московського царства. У разі відмови, посли загрожували Україні війною. З одного боку, Хмельницький не бажав воювати з російським царем, а з іншого, не був у змозі відбити удар трьох сусідніх держав. Після складних переговорів, під час яких гетьман постійно посилався на непідготовленість армії до нової великої війни, вдалося досягти угоди про те, що посли дають Хмельницькому 10 місяців на приготування до війни з Росією, після чого послідує їх ультиматум - або спільний похід на Москву, або війна з Україною трьох держав. Позитивним підсумком переговорів стала угода з кримським ханом про звільнення українських полонених.

Після закінчення переговорів, Богдан Хмельницький направив таємно до Москви генерального суддю Якова Гонсевського з листом до царя Олексія Михайловича. Богдан повідомляв Москві про свої переговори з послами трьох держав, і про їх наміри відносно Росії. Він попереджав царя про те, що якщо Москва не вдасться до заходів, які б упередили ворога, то і Україна опиниться вимушено серед її ворогів. Богдан пропонував цареві висунути дві російські армії до Смоленська і до Литви, а він, у такому разі, береться утримати турецькі й татарські війська. Незабаром цар прислав до Хмельницького боярина Бутурліна з відповіддю, в якій наполягав на з'єднання України з Росією з дотриманням при цьому всіх звичаїв і прав українського народу.

Богдан велів скликати представників чинів, козацтва та народу і тримав перед ними промову. Розповівши про пропозицію московських послів, він не приховав і змісту переговорів із послами Туреччини, Криму і Польщі. Виразив своє переконання в тому, що Україна не зможе залишатися нейтральною країною і повинна приєднатися до тієї або іншої сторони, Богдан запропонував депутатам обдумати все, ним сказане, і зробити свій вибір. І знову думки розділилися. Молоді козаки віддавали перевагу заступництву Туреччини. Вони мотивували своє рішення тим, що в Туреччині немає кріпосної залежності селян, воїни знаходяться там у привілейованому положенні, а свої обіцянки і клятви турки суворо дотримують. Хмельницький і старі козаки схилялися на бік Москви, доводячи, що союз християн з мусульманською державою є смертний гріх, а народ російський є братським народом по відношенню до українського, і пов'язаний з ним спільними витоками і вірою. Врешті-решт, Хмельницькому і його прихильникам удалося переконати присутніх у своєму виборі об'єднання з Росією. Було наказано терміново готувати договірні статті з Москвою. Посли російського царя були згодні прийняти будь-які умови України, і обговорення проекту договору не зайняло багато часу і суперечок.

Переяславська Рада

6 січня 1654 р. в місті Переяславі відбулася всеукраїнська Рада, на якій оповістили договірні статті про об'єднання України з Росією і приведені до присяги на вірність російському цареві чини, козаки і народ український. Правда, не обійшлося без деяких проблем. Так, представник російського царя боярин Бутурлін відмовився присягати від імені царя в тому, що Москва дотримуватиме українські вольності та захищатиме країну від поляків. Бутурлін пояснив, що російський цар є самодержцем і не присягає своїм підданим. З іншого боку, відмовилися принести присягу київський митрополит і духовенство, місто Чорнобиль, Полтавське, Кропивнянський, Уманський і Брацлавський полки, а також найближчі сподвижники Хмельницького Іван Богун та Іван Сірко. Проте в цілому присяга відбулася.

Основними умовами об'єднання двох країн були такі: цар зобов'язався зберегти всі права і звичаї українського козацтва і народу; всі українські маєтки залишалися навіки за їх справжніми власниками і не могли бути відчужені на користь держави або якої-небудь іншої особи; гарантувалося невтручання Росії в українське судочинство і внутрішні справи українського козацтва. Цар затвердив всі домовленості з Україною, додав до них і пункт про те, що все українське чиновництво і військові начальники прирівнюються по своєму положенню і правам до російського боярства і дворянства.

Остаточний текст договору був узгоджений у Москві в березні 1654 року й отримав назву "Березневі статті". Згідно з угодою, Україна зберігала широку автономію в області адміністрації, судочинства і збору податків. Українська армія нараховувала 60 тис. чоловік, затверджувалися давні права всіх українських станів. Цар отримував право тримати в Києві військовий гарнізон, а гетьман повинен був оповіщати царя про свою зовнішню політику. Ратифікований договір про об'єднання урочисто зачитувався по всіх містах України і Росії.

Укладення Переяславського договору стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи. Раніше ізольована і порівняно відстала Московія перетворювалася на велику європейську державу. З'єднання України з Росією справило величезне враження на всю Європу, на сході якої раптом з'явилася найбільша держава, з політикою якого тепер доводилося рахуватися всім європейським країнам.