Історія України - Гарін В.Б - Розділ VI. УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТОЛІТТЯ

Продовження і війни з Річчю Посполитою

Об'єднана російсько-українська армія була розділена на чотири частини і почала активні бойові дії навесні 1655 р. Гетьман Хмельницький, маючи 30 тис. козаків, виступив до міста Заславля на польсько-турецький кордон. Корпус боярина Бутурліна (у складі 30 тис. росіян і 5 тис. козаків) зайняв позицію біля фортеці Кодак для відбиття можливого нападу з боку кримських татар. Князь Хованський виступив до Білорусії з 30 тис. російського війська, щоб перервати зв'язок поляків із Смоленськом. Козацький корпус, що налічує 25 тис. чоловік, під командуванням наказного гетьмана Золотаренка мав завдання взяти Смоленськ і 27 травня взяв місто в облогу.

Під час облоги Смоленська сюди часто приїжджав російський цар, спостерігаючи за діями козаків. У ніч на 27 липня, під час його чергового прибуття до козацького табору, польський гарнізон, знаючи про місцезнаходження російського царя, здійснив двома загонами відчайдушну вилазку. Проте Золотаренко, передбачаючи таку можливість, завжди тримав напоготові приховані від поляків резерви, які й вирішили результат нічного бою. Оточивши поляків, що напали на його табір, Золотаренко незабаром примусив їх до капітуляції. У цьому бою в полон було взято 2,5 тис. польських воїнів і вбито більше 4 тис.

Побачивши безперечний успіх козаків, цар запропонував Золотаренку тут же штурмом узяти місто, але наказний гетьман переконливо роз'яснив цареві, що такий штурм буде неминуче пов'язаний із величезними втратами, а місто можна взяти іншим способом, зберігаючи свої сили. Цар, переконавшись у доблесті та військовому мистецтві Золотаренка, повністю довірився йому, не втручаючись більше у командування. Золотаренко, побачивши, що одна з міських стін не захищена земляним валом, наказав зробити під неї підкоп і закласти потужну міну. Відразу ж після вибуху міни, що зруйнувала частину стіни, приготовані до штурму війська увірвалися до міста і напали на його гарнізон. Золотаренко, не бажаючи руйнувати давнє місто, звелів військовим музикантам грати на трубах, а козакам припинити бій, пропонуючи гарнізону здачу в полон. Поляки, усвідомивши безглуздя свого опору противникові, який вже був у місті, прийняли цю пропозицію. Виходячи з будинків та укриттів, вони кидали зброю і ставали на коліна на знак своєї капітуляції. Таким чином, Смоленськ був узятий, і наступного дня в місто урочисто в'їхав російський цар Олексій Михайлович, оголосивши його приєднаним до своєї держави.

Завершивши облогу Смоленська, Золотаренко вирушив на місто Гомель. У листопаді 1655 р. йому удалося насилу увірватися до міста, але міський замок із сильним гарнізоном продовжував опір. Цей замок, що знаходився на високому пагорбі в закруті річки Сож, вважався поляками неприступним. Декілька козацьких атак на нього були відбиті гарнізоном, а артилерійський обстріл не давав ніякого результату. Тільки після того, як козакам удалося підняти свої гармати на розташовану поряд із замком дзвіницю і звідти, обстрілюючи внутрішні будови, підпалити замок, поляки були вимушені його покинути. Намагаючись вирватися з міста, польський гарнізон щільною колоною вийшов із воріт палаючого замку. Золотаренко, давши всім полякам вийти із замку, напав на них із трьох сторін і незабаром майже всіх знищив.

Навесні 1656 р. поляки, зібравши у Литві велику армію під командуванням князя Радзівілла, здійснили спробу відбити захоплені козаками міста. Золотаренко, дізнавшись про наближення значних сил ворога, з'єднався з російським корпусом князя Хованського. У березні 1656 р. об'єднаний російсько-український корпус зустрівся на річці Березіні з армією Радзівілла. Битва носила довгий і наполегливий характер. Але, після того, як козацькі полки змогли прорвати центр польських військ, армія Радзівілла змішалася і почала відступати до мостів через Березіну. Розладнавши свої лави і не слухаючи більше наказів, польські солдати попрямували до рятівних мостів, прагнучи щонайшвидше перебратися на протилежний берег річки. Скориставшись цим, козаки та росіяни майже без опору сотнями знищували польських воїнів. Велика їх кількість потонула в річці при переправі. Залишки армії Радзівілла, вийшовши на другий берег Березіни, спалили за собою мости, щоб перешкодити переправі противника. Перемога російсько-українських військ була повною, весь польський обоз з артилерією став їх здобиччю.

Після цієї битви, знову розділившись на два корпуси, російські й українські війська рушили у глиб Білорусії та на Литву. Не зустрічаючи ніде серйозного опору, вони оволоділи більш ніж 200-ми містами, селищами і замками, у тому числі були взяті й такі великі міста, як Мінськ, Вітебськ, Орша, Полоцьк та інші.

Цар Олексій Михайлович, отримавши звістку про завоювання його військами всієї Білорусії та частини Литви, влаштував у Москві пишні святкування і в 1656 р. прийняв титул Государя і Самодержця Великої, Малої і Білої Русі, або царя Всеросійського.