Історія України - Коваль М.В. - Утворення гетьманського уряду

Ставши до влади, Скоропадський задекларував свій маніфест. У ньому містилося зобов'язання "негайно збудувати таку державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці". Повідомлялося також про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів. Проголошувалося право приватної власності "як фундаменту культури й цивілізації".

Одночасно з маніфестом було опубліковано "Закони про тимчасовий державний устрій України". З них випливало, що УНР як демократична форма української державності ліквідується. Замість УНР поставала так звана "Українська Держава". Нова назва держави підтвердила найгірші побоювання демократів щодо ліквідації республіканської форми правління. Тимчасово, до обрання парламенту, законодавча влада зосереджувалась у гетьмана. Однак терміни скликання парламенту не визначалися. Гетьман залишив за собою також всю повноту виконавчої і судової влади.

Головою гетьманського кабінету міністрів став полтавський поміщик, виходець із старовинного козацького роду Федір Лизогуб. Його батько Андрій Лизогуб був одним із найближчих друзів Т. Г, Шевченка, а старшого брата, народовольця Дмитра, царський уряд стратив у 1879 р. Сам Федір Лизогуб обрав безпечну кар'єру земського діяча, був головою земства Полтавської губернії, за партійною приналежністю — октябристом.

На чолі міністерства іноземних справ став Д. І. Дорошенко. Він також походив із козацько-дворянського роду на Глухівщині, одержав освіту історика, в студентські роки брав участь у діяльності РУП (Революційної української партії), під час світової війни був призначений крайовим комісаром Галичини й Буковини з правами генерал-губернатора. Влітку 1917 р. Центральна Рада доручила йому формування Генерального секретаріату, але через розходження з М. С. Грушевським він відмовився.

Міністр освіти М. П. Василенко, за фахом історик 1 юрист, походив із селян Чернігівської губернії. Він мав фундаментальні наукові праці з історії Гетьманщини, активно працював у Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка у Львові й викладав у Київському університеті. За партійною приналежністю — кадет. Певний час був членом Тимчасового уряду Росії, виконуючи обов'язки заступника міністра освіти.

М. П. Чубинський очолив міністерство юстиції. Син відомого українського етнографа і громадського діяча П. П. Чубинського, він стояв на правих позиціях, але до політичних партій не належав. Був професором Харківського університету в галузі криміналістики і сенатором.

Інші члени гетьманського кабінету міністрів також були не політичними діячами, а фахівцями. Деякі досвідчені спеціалісти поваленого кабінету В. Голубовича залишилися в уряді на попередніх посадах. Але жодного представника українських соціалістичних партій Скоропадський до урядування не запросив. І не випадково* На партії, що утворювали Центральну Раду, незабаром почалися гоніння.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Схарактеризуйте становище в Україні у лютому—березні 1918 р. 2. Дайте характеристику політиці німецько-австрійських військ в Україні. 3. Коли і завдяки чому стався гетьманський переворот? Які політичні сили підтримували П. Скоропадського? 4. У квітні 1918 р. після 13-місячного правління перестала існувати Центральна Рада як форма української державності. На основі одержаних раніше знань проаналізуйте діяльність Центральної Ради за цей період. Яких успіхів вона досягла, а чому причина прорахунків та поразки, яке її значення? 5. Дайте оцінку особового складу гетьманського уряду.