Історія України - Коваль М.В. - Діяльність у міжнародних організаціях

Миролюбну політику Україна проводила й в інших міжнародних організаціях. Різноманітною була діяльність республіки в Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Зокрема, представники України виступали за розширення міжнародних культурних і наукових зв'язків, дбали про збереження й охорону культурної спадщини людства, сприяли ліквідації неписьменності в усьому світі. У питаннях розвитку шкільної справи, насамперед у країнах, що визволилися від колоніальної залежності, Українська PCP активно співробітничала й по лінії Міжнародного бюро освіти (МБО), Свідченням внеску українського народу в скарбницю світової культури було рішення ЮНЕСКО про відзначення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

У 1957 р. УРСР було прийнято до Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ). Представник!! республіки домагалися в цій організації заборони атом** ної та ядерної зброї, використання атомної енергії лише в мирних цілях. І це в той час, коли ядерні держави, зо* крема й СРСР, продовжували здійснювати свої програми вдосконалення зброї масового знищення людей.

Складно було працювати представникам України і в Міжнародній організації праці (МОП), у чотирьох галузевих комітетах якої вони брали участь. їм треба було виступати з питань про умови праці в металургійній промисловості, на вугільних шахтах та у будівництві, тобто в тих галузях народного господарства, в яких у самій республіці умови праці трудівників продовжували залишатися надзвичайно важкими.

Українська PCP була також членом багатьох інших міжнародних організацій, діяльність яких охоплювала широке коло життєво важливих проблем існування й дальшого прогресу людства.

Саме через міжнародні організації Українська PCP активно підтримувала національно-визвольний рух народів колоніальних і залежних країн, а також виступала проти виявів агресії з боку окремих країн. Коли у жовтні 1956 р. на Близькому Сході в результаті нападу на Єгипет об'єднаних сил Англії, Франції та Ізраїлю склалася небезпечна обстановка, на захист Єгипту з усією силою лунав голос українського народу. Імперіалістична агресія засуджувалась на численних мітингах трудящими, у спеціальній заяві уряду УРСР, у виступі представника республіки в ООН. Таку ж позицію зайняла Україна і в наступному році, коли виникла небезпека збройного нападу на Сірію. І в подальшому представники республіки в міжнародних організаціях рішуче засуджували колоніалізм, підтримували устремління поневолених народів до свободи і національної незалежності, хоча наша допомога їм незрідка носила кон'юнктурний характер і не завжди реально відповідала корінним інтересам цих країн. Та й самій Україні було б не зайвим те, що відправлялось у країни, які розвивалися. До всього під час бойових дій у Алжірі, Єгипті, Йєменській Арабській Республіці там були й військовослужбовці з нашої республіки.

Відносини з європейськими країнами, що перебували під радянським впливом

Радянська політика по відношенню до країн Східної і Центральної Європи багато в чому продовжувала відбивати ще довоєнний сталінський курс на розширення сфери радянського впливу в Європі, а в повоєнний період — на унеможливлення встановлення тут ладу народної демократії, що народжувалася. Замість неї було насильно впроваджено сталінську модель адміністративно-командної системи, що називалася соціалізмом. Вона не дозволяла народам цього регіону жити так, як вони того хотіли.

Свій внесок у це робила й Україна, активно пропагуючи у своїй зовнішньополітичній діяльності та у внутрішній політиці зміцнення братньої дружби і співробітництва з країнами, що будують "соціалізм".

Сліпе копіювання радянського зразка державного устрою, наслідування його без достатнього і реального врахування місцевих особливостей, національної історії та звичаїв призводило до серйозних деформацій в економічному й суспільно-політичному житті цих країн, викликало невдоволення широких мас населення. Першим свідченням цього став виступ трудящих Берліна у 1953 р., на придушення якого було направлено радянські танки.

Після XX з'їзду партії здійснено певну спробу відійти од сталінського курсу щодо країн Східної і Центральної Європи. Але серйозного удару по зміцненню взаємного довір'я завдало реагування на події 1956 р. в Угорщині. Радянське керівництво, а услід за ним і Україна виходила з того, що там стався контрреволюційний переворот, а не народна революція, як вважали самі угорці, спрямована проти деформацій так званого соціалістичного будівництва, проти нав'язаного ззовні тиранічного управління кліки Ракоші. В зв'язку з цим в Угорщину через територію України було введено радянські війська, які застосовували силу зброї проти визвольного руху населення. У збройних сутичках загинули тисячі радянських воїнів і угорських громадян. Не повернулося на рідну землю чимало солдатів і офіцерів з нашої республіки.

Ці події завдали економіці Угорщини відчутних збитків. Для того, щоб допомогти угорському народові швидше налагодити нормальний ритм життя, на промислових підприємствах України було організовано розгортання руху за дострокове виконання його замовлень, що проголошувалося офіційною політикою як вияв братерської дружби. Крім того, в Угорщину надсилався метал, цемент, лісоматеріали, продовольство.

Значне місце посідала радянська Україна в торгово-економічних зв'язках із країнами Східної і Центральної Європи. 80 % її експорту йшло саме цим адресатам. Крім сировинних ресурсів, палива, металу, сільськогосподарської продукції, республіка направляла їм різноманітні машини й устаткування. Імпортувала ж вона звідти комплектне устаткування різних виробництв, іншу продукцію промисловості, необхідну для своєї економіки, та товари широкого вжитку. Помітною була частка УРСР у науково-технічному співробітництві, у спорудженні в цих країнах важливих народногосподарських об'єктів.

Слід, проте, відзначити, що економічні зв'язки не завжди базувалися на основі взаємовигідних .відносин. Це стосувалося, передусім, значних обсягів паливно-сировинних ресурсів, які були не менш потрібними й самій республіці і розробка яких вимагала значно більших фінансових витрат, ніж виробництво промислової продукції. До всього вони незрідка поставлялися за цінами, що були нижчими, ніж на світовому ринку. Та подібне партійним керівництвом країни завжди пояснювалося нашим інтернаціональним обов'язком. Саме так ці економічні зв'язки мусили сприймати і в Україні.

Таким чином, трудящі України, її представники з міжнародних організаціях виступали за мир і співробітництво між народами світу, за зміцнення політичних і економічних зв'язків з країнами Східної і Центральної Європи, намагалися підтримувати національно-визвольний рух поневолених народів. Але при цьому не завжди робилося те, що реально було потрібно цим народам і самій Україні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. На конкретних прикладах покажіть зростання авторитету УРСР на міжнародній арені в другій половині 50-х — на початку 60-х рр. 2. Розкажіть про боротьбу УРСР за мир і безпеку народів, за мирне співіснування держав з різним суспільним ладом.