Історія України - Литвин В.М. - Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

Розділ 1. ПЕРЕБІГ ПОДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В ДОІСТОРИЧНИЙ, РАННЬОІСТОРИЧНИЙ ТА РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ

Ранній палеоліт

Сліди праісторії на території, що нині є територією України, сягають найдавнішого етапу людського існування, відомого в літературі під назвою палеоліт.

Палеоліт загалом тривав близько 3 млн років. Дещо умовно його поділяють на ранній - 3 млн - 40 тис. років тому і пізній - 40-10 тис. років тому. У добу раннього палеоліту відбулося відокремлення людини від тваринного світу, розпочався процес виготовлення знарядь праці та вдосконалення трудових навиків, сформувалися основи суспільної організації людських колективів, а також виникли первісні ідеологічні уявлення й початки духовної культури. Найбільш ранні з відомих пам'яток, створених прадавніми людьми, знайдені в Олдувайській ущелині в Східній Африці. їхній вік становить 2 млн років.

На українських землях первісні люди, так звані архантропи, з'явилися близько 1 млн років тому. Найдавніший комплекс знахідок цієї доби виявлено поблизу селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Крім Закарпаття, архантропи мешкали в Криму та в Північно-Східному Приазов'ї, а дещо пізніше - на землях сучасної Житомирщини. Загалом в Україні виявлено кілька десятків їхніх стоянок.

Кам'яні знаряддя праці давні люди виготовляли переважно з кременю, що найбільш придатний для розколювання на пласкі міцні уламки з гострими краями. Крім кременю, широко використовували також кварцит, андезит, обсидіан, яшму тощо. Розповсюдженими були чопери (знаряддя на гальці, краї якої оббито на одному боці), ручні рубила, колуни та різні вироби на відщепах.

З часом первісні люди навчилися користуватися вогнем, що добувався спочатку з природних джерел (пожежі від блискавок та вивержень вулканів), а згодом і штучним способом.

Подальша еволюція людини привела до появи 230 тис. років тому її нового виду (підвиду) - так званих палеоантропів або неандертальців. Зовні вони були міцної статури, з добре розвинутою мускулатурою, трохи сутулими.

Удосконалення знарядь праці зробило людину менш залежною від примх природи, сприяло її виживанню за умов погіршення клімату чи зміни фауни. Археологічні розкопки свідчать, що неандертальські мисливці могли полювати і на гігантських мамонтів й носорогів, і на печерних левів та ведмедів, і на прудконогих бізонів, диких коней, оленів й сайгаків.

Різке погіршення клімату змусило людей освоювати для житла печери та гроти, а також споруджувати штучні житла.

На ранніх етапах існування спільноти первісних людей були невеликими, приблизно в 20-30 дорослих мисливців і збирачів. У пошуках їжі вони постійно перебували в русі, затримуючись на стоянках лише на кілька (а в особливо привабливих місцях - на багато) років. Згодом почали виникати споріднені поселення. Велика кількість виявлених на неандертальських стоянках, зокрема в Криму, решток мисливської здобичі, в тому числі таких великих і небезпечних тварин, як мамонт, носоріг, ведмідь, зубр, вепр тощо, свідчить про консолідацію первісних людських колективів. Розвиток колективізму потребував, окрім узгоджених дій у процесі самого промислу, також регламентування всіх інших аспектів життєдіяльності: розподілу їжі, шлюбних відносин тощо.

Свідченням зародження у людей того часу релігійних уявлень і вірувань є знайдені в печерах захоронення небіжчиків. В Україні такі поховання виявлено в Криму (вперше - в гроті Кіїк-Коба у 1920 р.). Сенсаційні знахідки археологів на стоянці Молодове на Дністрі (Чернівецька обл.) та Пронятин поблизу Тернополя засвідчили про зародження в тогочасних людей справжньої образотворчої діяльності: під час розкопок було виявлено лопатки мамонта з орнаментальним гравіруванням і кістки бізона із зображенням тварини.