Історія України - Литвин В.М. - Людське суспільство епохи мезоліту

Приблизно 14-12 тис. років тому Європа майже повністю звільнилася від льодового покриття. Склалися нові, близькі до сучасних, ландшафтно-географічні зони. Істотних змін зазнали рослинний і тваринний світи. На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги та інші тварини, які перед тим були головним об'єктом полювання й джерелом їжі. Натомість ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, лисиця, вовк, а степи - кінь, тур, косуля, антилопа.

У північній смузі Європи, до якої входить й українське Полісся, панівною твариною стає північний олень. Тут формується господарсько-культурний тип мисливців на оленя, що був зумовлений передовсім способом життя цих тварин - їх циклічними переміщеннями в межах великих стад у пошуках їжі: навесні - на північ, в тундру, а восени - на південь, у лісотундру і далі. Дбаючи про заготівлю харчів наперед, восени, під час переходу північних оленів на південь, організовувалися великі колективні полювання. Вдале полювання могло забезпечити громаду м'ясом аж до весни. В разі ж неуспіху мисливські колективи розпадалися на невеликі групки для пошуку альтернативних шляхів життєзабезпечення.

Викликана зникненням великих стадних тварин криза полювання спонукала до пошуку нових форм адаптації як щодо здобуття продуктів харчування, так і застосування нових знарядь праці. Широкого розвитку набувають мікролітична техніка обробки каменю та виготовлення вкладишевих знарядь. І хоч останні з'являються ще в деяких культурах пізнього палеоліту України, найбільшого поширення й найвищого рівня розвитку техніка їх виготовлення набуває за мезоліту.

Самоочевидна перевага мікролітичної техніки полягала в тому, що вона давала змогу виготовляти стандартизовані форми вкладень, в які можна було вставляти загублені або зламані леза складових частин знарядь праці, передовсім метальної мисливської зброї. Крім того, мікроліти, виготовлення яких не складало особливої складності, можна було з успіхом використовувати як голки, проколи, скребачки тощо. Провідним знаряддям мисливства стає лук із стрілами.

Основою господарства людини мезолітичної доби, як і раніше, були мисливство та збиральництво. Причому, у зв'язку зі зміною фауни й мисливських знарядь розвинулися нові прийоми полювання та змінився його характер. Із зникненням північного оленя, гидрунтинового осла та із зменшенням поголів'я сайгаків мисливство набуває переважно індивідуального характеру.

Нестабільна ситуація в мисливстві стимулювала активне освоєння рослинних ресурсів, тобто посилювала роль збиральництва. На поселеннях в цей час помітно зростає кількість кам'яних знарядь для оброблення рослинних продуктів харчування - зернотерок і макогонів. Поширення страв рослинного походження стимулює винайдення першого посуду для їх приготування.

На кінець мезоліту більшого, аніж раніше, значення набуло рибальство. Саме в цей час було винайдено рибальський гачок, почалося використання неводів, навчилися видовбувати із суцільних стовбурів дерев човни.

Так само наприкінці мезолітичної доби в степах Північного Причорномор'я та Криму склалися передумови для виникнення скотарства. Домашньою твариною став собака.

На початку мезоліту завершилося формування малої патріархальної сім'ї. Залежно від соціальних та екологічних обставин з таких сімей формувалися різночисельні й різнотипові первісні громади. Як правило, первісна громада складалася з 3-4 малих сімей по 4-6 осіб у кожній. Громади були розсіяні на значній відстані одна від одної. Однак підтримували тривкі зв'язки між собою, що було зумовлено передовсім необхідністю дотримання шлюбно-сімейних стосунків в умовах консервативних традицій екзогамії.

Важливою новацією мезоліту була поява у поховальному обряді могильників, що засвідчує значну осілість мезолітичного населення, формування поняття власної родової території та складання у її мешканців стійкої соціальної організації, спроможної захистити не лише живих її членів, а й померлих. Кладовище виступає важливим формуючим елементом усвідомлення єднання людини із землею, складання поняття батьківщини.

В мезолітичну епоху помітно зростає рівень раціональних знань первісної людини, поглиблюється її інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що відображаються в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах. Прикладами останніх є знайдені в значній кількості в Криму, на Кам'яній Могилі та деяких інших мезолітичних стоянках на території України особливі камінці з вирізаними або намальованими на них знаками, які переховуються у спеціальних таємничих сховищах і символізують приналежність їхніх власників до конкретної тотемної групи. Деталі обряду поховання, зокрема орієнтація померлих, вказують на те, що люди мезоліту поклонялися небесним світилам і понад усе - Сонцю.