Історія України - Світлична В.В. - Мистецтво

Мистецтво було синтезом художнього досвіду слов'янських племен та вікових надбань Заходу і Сходу.

Кам'яне храмобудівництво на Русі пройшло певні етапи у своєму розвитку. У ранній архітектурі, зразками якої є Десятинна церква в Києві (X ст.) та Спасо-Преображенський собор у Чернігові (1031-1036 рр.), найбільше проявляються типові візантійські риси. Грецькі й руські майстри будували і Софійський собор, архітектура якого відрізняється надзвичайною гармонійністю композиції і неповторністю, своєрідністю будови, в якій вже проступають риси руської архітектури. З XII ст. починається новий етап. Храми та світські кам'яні будівлі стають простішими в оформленні, меншими за розмірами, набирають довершеності і краси. Типовим стає кубічний однокупольний храм. Візантійський вплив поступово слабне, натомість проявляються риси західноєвропейського романського стилю, особливо у зовнішньому оформленні будівель. Собори, зберігаючи спільність основних рис, набувають місцевих особливостей. Виділяються окремі школи: київська, переяславська, галицька. Із пам'яток цього періоду у перебудованому вигляді до нас дійшли церкви Богородиці Пирогощі (1132 р.), Кирилівська (1146 р.) та Василівська (1183 р.) церкви у Києві, Борисоглібський собор (бл. 1128 р.) у Чернігові, церква Пантелеймона (6л. 1200 р.) у Галичі.

У храмах розвивається іконопис, фресковий розпис та мозаїка. Шедеврами світового значення є мозаїки та фрески Софійського собору. Із руських іконописців відомі монахи Печерського монастиря, засновники київської художньої школи іконопису - Григорій та Аліпій (друга пол. XI - поч. XII ст.). Переважну більшість ікон часів Київської Русі втрачено. Однією з найвидатніших на Русі була ікона Вишгородської Богоматері, привезена на поч. XII ст. з Константинополя. У 1155 р. Андрій Боголюбський вивіз її до Володимира (зараз відома як ікона Володимирської Богоматері). До сьогодні збереглася ікона Волинської Богоматері кін. ХШ-ХІУ ст. з Покровської церкви Луцька. Поширення писемності та поява книг привели до виникнення на Русі ще одного виду живопису - книжкової мініатюри. Найдавнішими з тих, що дійшли до нас, є мініатюри в "Остромировому євангелії" (1056-1057 рр.) та "Ізборнику" князя Святослава (1073 р.).

Важливими атрибутами життя русичів були музика, пісня і танець. Мелодії звучали під час свят, праці, в походах, під час виконання обрядів та церковних богослужінь.

Висновки

- Київська Русь утворилася у IX ст. в результаті консолідації східних слов'ян і закономірних процесів їх суспільного розвитку.

- За часів князювання Ігоря, Ольги, Святослава відбулося територіальне зростання Київської Русі, формування її суспільного та державного устрою.

У Реформи Володимира Великого та Ярослава Мудрого сприяли найвищому піднесенню держави. Найвидатнішою подією в її історії є запровадження у 988 р. християнства, що поставило Київську Русь в один ряд із державами Європи, прилучило русичів до культурних цінностей, які складають основу сучасної західної цивілізації.

- У другій пол. XI ст. почалося відокремлення ряду князівств та земель, що послабило Київську Русь. Володимир Мономах на поч. XII ст. намагався впорядкувати міжкнязівські стосунки та відновити єдність давньоруської держави. Проте в сер. XII ст. Київська Русь розпалася на окремі самостійні князівства.

- Еволюційний розвиток давньоруських земель був насильно перерваний монголо-татарською навалою XIII ст.

-Галицько-Волинське князівство утворилося в результаті об'єднання у 1199 р. волинським князем Романом Мстиславовичем двох князівств - Галицького і Волинського. Досягло свого розквіту за Данила Галицького (1238-1264 рр.).

-Проте, ослаблена монголо-татарською навалою і залежністю від Золотої Орди, ворожнечею між князями і боярами, ставши об'єктом агресії з боку сусідніх держав, Галицько-Волинська держава не змогла відстояти свою самостійність, і в сер. XIV ст. її землі стали володіннями Польщі і Литви.