Історія України - Юрій М.Ф. - 1. Відносини Центральної Ради з Німеччиною

1. Відносини Центральної Ради з Німеччиною

Ініціатива проведення мирних переговорів належала більшовикам. На пропозицію-розпочата переговори відгукнулися тільки Німеччина та ЇЇ союзники. Переговори розпочалися в листопаді 1917 р. у Бресті з питання про перемир'я. Пізніше, після невеликої перерви, розпочались переговори про мир. Українську делегацію, яка прибула з запізненням, очолив Володимир Голубович. Делегація Росії змушена була визнати самостійний статус делегації УНР. Делегація українського радянського уряду увійшла до складу російської делегації. 27 січня (9 лютого) 1918 р. договір між У HP і державами німецького блоку було підписано. УНР зобов'язувалась протягом першої половини 1918 р. поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м'яса та іншу сільськогосподарську продукцію та промислову сировину. Німеччина та Австро-Угорщина на передачу Холмщини та Підляшшя до складу УН Р, а тактик на виділення західноукраїнських земель в окремий коронний Австро-Угорщини (до 31 липня 1918 р. уряд Австро-Угорщини надати українцям автономію, але цього не сталося).

1 березня радянські війська змушені були залишити столицю України. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено.

Центральна Рада готувалася до скликання Установчих зборів, які мали підтвердити її реформи, зокрема й соціалізацію землі. Окупанти почали втручатися у внутрішні справи України. Головнокомандуючий німецькими військами в Україні Ейхорн попередив селян, щоб вони не перешкоджали поміщикам у засіві ланів. Це викликало гостру реакцію не лише селян, а й Центральної Ради. Конфлікт не дістав розвитку, але окупаційні власті остаточно дійшли думки здійснити державний переворот, який мав очолити колишній царський генерал Павло Скоропадський.

29 квітня Центральна Рада зібралась на своє чергове засідання (яке виявилось останнім), щоб ухвалити Конституцію УНР. У Конституції наголошувалось, що вся влада належите народу .Було закріплено різні демократичні свободи, зокрема й свободу слова, страйків", демонстрацій. Кожній національній меншині було надано право на національно-персональну автономію. .

2. Режим гетьмана Скоропадського

29 квітня в Києві зібрався хліборобський конгрес, який нараховував близько 8000 учасників,, переважно селян. Цей з'їзд висловив незадоволення політикою Центральної Ради. Делегати вимагали припинення соціалістичних експериментів та поновлення приватної власності на землю. Було висунуто гасло утворення міцної влади у формі гетьманату. Проголошений гетьманом Павло Скоропадський видав маніфест, де повідомлялось про розпуск Центральної Ради й земельних комітетів. Проголошувалось право приватної власності. Одночасно вийшли "Закони про тимчасовий державний устрій України". З них випливало, що УНР постає так звана "Українська держава". Законодавча, виконавча та судова влади затверджувалися в руках гетьмана. Головою гетьманського кабінету міністрів став полтавський поміщик Федір Лизогуб. Законодавство Центральної Ради було скасоване; старости гетьмана й коменданти окупаційних військ відбирали у селян майно; у свої маєтки повернулися поміщики. Оскільки територія України була окупована, уряд Скоропадського позбавлявся змоги вести самостійну зовнішню політику. Гетьман домагався від Росії територіальних уступок. Також намагався приєднати до України всю

Холмщину, Крим та заселені українцями райони Бессарабії. Особливо заплутаним було кримське питання, тому що в Криму існував підтримуваний німцями уряд генерала Сулеймана Сулькевича.

У липні 1918р. було прийнято Закон " Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства". Він передбачав примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Були заборонені й страйки. Гетьманська адміністрація прагнула примусити робітників працювати більш інтенсивно. Було встановлено 12-годинний робочий день.

Селяни не бажали повертати конфісковане в поміщиків майно і землю. Ширилися підпали маєтків, потрави посівів, вбивства поміщиків. Утворювалися партизанські загони. На Київщині їх очолив есер Шинкар, на Чернігівщині - більшовик Кропив'янський, на Катеринославщині - анархіст Махно.

Скоропадський робив спроби українізувати державний апарат, підтримував ідею незалежності (автокефалії) Української православної церкви. Особливо вражають досягнення уряду гетьмана Скоропадського в освітній галузі. Було випущено кілька мільйонів примірників україномовних підручників, у більшості шкіл введено українську мову викладання, засновано близько 150-ти нових українських гімназій. У жовтні 1918 р. в Києві та Кам'янці-Подільському відкрилися два нових українських університети, було також засновано Національний архів та Національну бібліотеку (понад 1 млн томів). Вершиною цієї діяльності стало створення 24 листопада 1918 р. Української Академії Наук (першим президентом став Володимир Вернадський). Була заснована Академія мистецтв, Український театр під керівництвом О.Саксаганського.