Козацькі вожді України - Сушинський Богдан - РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

"Як часто вожді селянських повстань, самі того не усвідомлюючи, виступали поводирями в погибель і безслав'я. Не набувши ні достатнього військового досвіду, ні авторитету; не маючи ні впливових однодумців, ні програми дій та перебудови державного ладу, - бони знову й знову кидали у вир кривавої стихії десятки тисяч зневіреного люду і згоряли разом з ним у полум'ї безперспективної боротьби, керовані відчаєм і жадобою помсти. Придивімось до декого з них, вдумаймось у те, що вони накоїли, і, замість героїв, перед нами постануть криваві романтики військової слави, пройдисвіти й авантюристи".

Богдан Сушинський

Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

На козацькому політичному небокраї осавул Семен Скалозуб з'явився під час конфлікту між реєстровими та низовими козаками. Існують дві версії того, як виникла кривава сутичка між загоном Скалозуба і козаками Полоуса. Згідно з однією, Скалозуб повів 120 вершників спеціально для того, щоб напасти на Січ, де гетьманував Федір Полоус, але зазнав невдачі.

Одначе ця версія здається не дуже вірогідною: надто малим був загін.

Прийнятнішою, на мій погляд, є версія, що гетьман Байбуза послав Скалозуба на розвідку в пониззя Дніпра, а як випаде нагода, - схопити татарського "язика". Адже гетьман саме готувався до походу проти кримчаків, і йому не завадило б знати, що діється в ординців. Чи не ладнають вони нападу на козаків? Та натрапив Скалозуб уночі на козаків Полоуса. Вони перебили значну частину його людей, а потому ще й знищили залогу, що охороняла переправу через Дніпро.

Для чого це зробив Полоус? Найшвидше для того, щоб довести Байбузі, хто є справжнім гетьманом, та покласти край двовладдю, об'єднавши під своїм командуванням і реєстровиків, і низове козацтво.

Поразка в бою з козаками Полоуса не зашкодила репутації Скалозуба. З ким не буває? І незабаром саме С. Скалозуб став гетьманом реєстру. Перше, до чого вдався новий гетьман, — припинив напади на нереєстрових козаків, тобто поклав край братовбивчим змаганням. І вже за це козаки могли бути вдячними йому. Тому неважко припустити, що Бай-бузу вони скинули за те, що той уже не здатен був до миру з Полоусом. Козаки віддали перевагу Скалозубові, сподіваючись, що він зуміє забути власні кривди і приборкати гординю за для загального добра. І не помилилися.

Скалозуб, та й не тільки він, знав, чим найуспішніше можна відвернути козаків від братовбивчих чвар: походом проти татар або турків. Та похід, що його організував Семен Скалозуб, був не із звичайних. Спорядивши велику козацьку флотилію та посадивши на неї понад тисячу чоловік, він скерував її до Азова - надзвичайно міцно укріпленої турецької фортеці.

Дуже багато небезпек підстерігало козаків у цьому поході, їм треба було не тільки прорватися крізь контрольоване турками й татарами гирло Дніпра, а й обігнути весь Кримський півострів, де на них могла напасти турецька ескадра, пройти через Керченську протоку, яка теж була під пильним наглядом турків і татар...

Про цей похід (1599 р.) ми дізнаємося з народної думи, в якій змальовано зустріч козацької флотилії Скалозуба з колишнім гетьманом Самійлом Кішкою. Це сталося поблизу острова Тендри, коли Кішці після майже 25 років полону пощастило зняти бунт на турецькому кораблі, визволитися самому та розкувати товаришів-галерників і захопити саму галеру (діялось уже поблизу Козлова, тобто Євпаторії). ,

"….А на Тендрові-острові Семен Скалозуб

З військом на заставі стояв

Та на тую галеру поглядав,

До козаків словами промовляв:

- Козаки, панове молодці!

Що сяя галера: чи блудить,

Чи світом нудить!

Чи много люду козацького мас.

Чи за великою здобиччю ганяє?

То ви добре дбайте:

По дві штук гармат набивайте...".

Якийсь час два гетьмани провели разом - у розмовах та спогадах. І саме від Скалозуба Самійло Кішка, якому незабаром судилося знову очолити козацтво, почув усе, що хотів знати про становище на Запоріжжі, в Україні, в Речі Посполитій.

Похід Скалозуба закінчився трагічно. Спочатку ескадра зазнала втрат від лютого шторму. Потім у Керченській протоці турецькі кораблі напали на козацькі чайки, частину їх потопили вогнем із гармат, а частину загнали в бухту, де козакам довелося зазнати всієї гіркоти тяжкого безнадійного бою. Чимало їх потрапило в полон...

Дізнавшись про це, січове козацтво негайно обрало своїм гетьманом Самійла Кішку, а той об'єднав запорожців та реєстровиків і вирушив на пошуки загону Скалозуба. Врятувати свого попередника Кішці не вдалося. Але він жорстоко помстився туркам. Захопивши значні трофеї, він навіть привів до Дніпра кілька турецьких кораблів, на яких було чимало невільників.

А що ж сталося зі Скалозубом? За переказами, він загинув у бою в Керченській протоці. До Азова цьому гетьманові дійти не пощастило, але, як ми побачимо згодом, його ідея не вмерла. Козаки ще не раз виряджали чайки до азовських берегів. І завжди згадували при цьому славного лицаря, гетьмана Семена Скалозуба.