Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки - Баран 3.А. - Утворення Організації Об'єднаних Націй

Задум заснування загальної міжнародної організації, на зміну Ліги Націй, народився внаслідок зустрічей представників Великої Британії, СЩА і СРСР у Москві (19 - 30 жовтня 1943 р.) та Тегерані (28 листопада - 1 грудня 1943 р.). її метою мало бути створення інституційних форм співпраці т. зв. Великої Трійки, щоб уможливити реалізацію ідей, накреслених Атлантичною хартією (14 серпня 1941 р.) і Декларацією Об'єднаних Націй (1 січня 1942 р.). Власне від титулу останнього документу походить назва нової організації.

Засади функціонування майбутньої ООН були визначені експертами Великої Трійки в Думбартон-Оксі (США, 21 серпня -7 жовтня 1944 р.). Ялтинська конференція (4-11 лютого 1945 р.) розглянула пропозиції, висунені експертами. Було вирішено питання стосовно участі в проектованій організації радянських республік: окрім СРСР членами ООН ставали Україна та Білорусія, які номінально мали свої власні міністерства закордонних справ. Конференція врешті розв'язала ключове питання процедури голосування в Раді Безпеки, у якій мали бути представлені найбільші держави: було вирішено, що постійні члени користуватимуться правом вето в усіх питаннях, крім процедурних.

Згідно з домовленостями у Ялті, установча конференція ООН розпочалася 25 квітня 1945 р. в залі опери в Сан-Франциско. Взяло в ній участь 46 делегацій. До ООН входили держави переможниці, переможених держав до організації не приймали. Також не прийняли Іспанію та Португалію - з огляду на панування в них авторитарних режимів. Не забажала вступити до організації Швейцарія, яка прагнула зберегти свій нейтралітет. Упродовж роботи установчої сесії число її учасників зросло до 51. В результаті двомісячних дискусій 26 червня ухвалено Статут Організації Об'єднаних Націй, який після ратифікації більшістю держав-засновниць набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Статут складається зі 111 статей, об'єднаних у 19 розділах.

Головні цілі ООН полягають у збереженні миру та безпеки, захисті прав людини, пошануванні міжнародних зобов'язань та підтриманні розвитку народів світу. Утворено шість головних органів ООН: Генеральна Асамблея; Рада Безпеки; Соціально-економічна рада; Рада з опіки; Міжнародний трибунал; Секретаріат.

Генеральна Асамблея (ГА) збиралася раз на рік на тримісячну сесію. Кожний член мав один голос, незалежно від величини і сили держави. Ухвали приймалися більшістю голосів, а в особливо важливих справах більшістю у 2/3 голосів. ГА обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної та соціальної ради й Ради опіки; за пропозиціями Ради Безпеки приймає до Організації нових членів та виключає тих, котрі порушили Статут ООН. З усіх інших питань постанови, що ухвалює ГА, мають лише рекомендаційний, дорадчий характер.

Особливу роль у системі функціонування ООН грає Рада Безпеки (РБ). Попервах вона складалася з 11 членів, у тому числі 5 постійних і 6 непостійних. Постійними членами РБ стали великі держави: Китай, Франція, США, Велика Британія і СРСР. Решту 6 непостійних членів РБ обирають на трирічний термін. Ухвала РБ набирає сили, якщо отримала щонайменше 7 голосів, у тому числі всіх постійних членів Ради. Кожний постійний член Ради, має право вето. Без згоди цих членів ухвали Ради не набирають чинності. Водночас самі постійні члени без підтримки, принаймні, двох непостійних членів також не можуть прийняти постанови. Рада Безпеки діє постійно і посідає право приймати рішення, що мають ключове значення для світової безпеки.

Менше значення мали Соціально-економічна рада, яка розглядала через свої спеціалізовані комісії та організації економічні та суспільні проблеми, та Рада з опіки, яка вирішувала справи підпорядкованих несамостійних територій (у 1945 р. існувало одинадцять таких теренів із населенням 20 млн жителів).

Натомість Міжнародний трибунал у складі п'ятнадцяти суддів, яких обирала на дев'ять років ГА, мав розглядати міжнародні спори і опрацьовувати для ООН експертизу. Його вироки були остаточними, але для їх виконання необхідна була підтримка Ради Безпеки.

Врешті, Секретаріат, очолюваний Генеральним секретарем, якого на пропозицію Ради Безпеки обирала ГА, був чиновницькою структурою, створюваною для управління майном, збирання членських внесків та інформування великих держав про проблеми, що загрожують миру.

Перші організаційні праці ООН проведено у липні - грудні 1945 р. У 1945 - 1947 рр. ООН не мала постійної оселі і усталених методів діяльності, окремі сесії відбувалися в різних місцях. У 1947 р. організація оселилася в США, спочатку у тимчасовій садибі, а від 1952 р. у новій оселі на острові Мангеттен у Нью-Йорку.