Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. - Демократична революція 1989 р. Руйнування тоталітарних структур

Відлік демократичних змін у Болгарії бере початок з 9 листопада 1989 р. У цей день на засіданні політбюро ЦК БКП було прийнято рішення про "добровільну" відставку Т. Живкова. Новий генеральний секретар П. Младенов та інші лідери почали виступати із заявами про незмінність соціалістичного вибору та про необхідність реальної "соціалістичної перебудови". Протягом деякого часу компартія зберігала ключові позиції в державному керівництві. Після ліквідації на початку 1990 р. Держради президентом країни у квітні 1990 р. був обраний П. Младенов. Почалося лавиноподібне створення опозиційних БКП політичних партій, організацій, рухів, кількість яких за півтора місяця перевищила 80. Були відновлені старі й виникли нові партії — Соціал-демократична, Демократична, БЗНС "Н. Петков" та ін. 7 грудня 1989 р. десять антикомуністичних організацій, у тому числі Соціал-демократична партія і БЗНС, утворили Союз демократичних сил (СДС), що став центром згуртування опозиції. СДС очолив відомий громадський діяч, філософ Желю Желєв. Масові демонстрації, організовані СДС наприкінці 1989 p., змусили БКП піти на діалог з опозицією. У самій партії почалися процеси внутрішнього розмежування. У грудні 1989 р. Т. Живкова виключили з ЦК БКП, а невдовзі і з партії. У січні 1990 р. з конституції вилучено статтю про керівну роль БКП, яка була перейменована на Болгарську соціалістичну партію (БСП). Втративши половину членів, БСП зберегла вплив у суспільстві і залишилася масовою (447 тис. у жовтні 1991 p.).

У січні 1990 р. був організований національний "круглий стіл" основних партій та громадсько-політичних організацій, учасники якого обговорювали найважливіші політичні й економічні проблеми. Через два місяці було підписано угоду про розпуск партійних організацій за місцем праці, запровадження багатопартійної системи, доступ опозиції до засобів масової інформації, проведення виборів.

Перші за багато десятиліть вільні вибори відбулися у червні 1990 р. БСП здобула 47 %, СДС - 36 %, Рух за права і свободи турків і мусульман у Болгарії (РПС) — 6 %. Вибори засвідчили, що переважання БСП у парламенті (211 місць з 400) було вкрай ненадійним і не відбивало реального співвідношення сил. у суспільстві, яке прагнуло демократичних перетворень. Мітинги, демонстрації, особливо бурхливі виступи студентів змусили БСП, яка не поспішала реформуватися і не відмовилася від попередніх комуністичних установок, піти на поступки. 5 липня 1990 р. П. Младенов пішов у відставку з посади президента. Вибори нового глави держави тривали у Великих Народних Зборах близько двох тижнів. Лише у шостому турі президентом було обрано лідера СДС Ж. Желєва, який приступив до виконання обов'язків 1 серпня 1990 р. Однопартійний уряд БСП сформував Андрій Луканов, який обіймав при Живкові високі посади в органах господарського управління.

Падіння виробництва, що посилювалось, товарний голод, відсутність реальних економічних реформ, спрямованих на злам командно-адміністративної системи і перехід до ринкових відносин, дорожнеча та інфляція спричинили падіння впливу БСП, що змусило її до нових компромісів. Наприкінці 1990 р. основні політичні сили виробили угоду про гарантії мирного переходу до демократичного суспільства, яка була підписана представниками 15 партій і організацій. Тоді ж пішов у відставку уряд Луканова, мотивуючи це відсутністю підтримки парламенту. 19 грудня 1990 р. був утворений коаліційний кабінет, до складу якого ввійшли представники БСП, СДС, РПС. Уряд очолив безпартійний Дмитро Попов.

Новий кабінет розпочав кардинальну економічну реформу. У лютому 1991 р. було лібералізовано ціни, скасовано субсидії на товари, крім палива, бензину і дитячого одягу. Ціни зросли у кілька разів, проте "шок" дещо пом'якшувався компенсаціями і підвищенням заробітної плати. Влітку розпочалася "мала приватизація", яка охопила невеликі підприємства, магазини, кав'ярні, бензоколонки тощо. Проте реформа проводилася з великими труднощами. Кількість безробітних у 1991 р. перевищила 400 тис. чоловік і зберігалася на цьому рівні до кінця 1994 р. Негативно позначилися на стані болгарської економіки розрив традиційних економічних зв'язків з колишніми країнами РЕВ, перехід на міжнародні економічні розрахунки у твердій валюті. Дуже повільно впроваджувався в життя закон про приватну власність на землю, прийнятий у 1991 р. До середини 1994 р. лише 15 % земельних угідь було повернуто власникам, причому серед нових господарств переважали дрібні (розміри земельних наділів не перевищували 1—3 га).

12 липня 1991 p. ВНЗ затвердили Конституцію Республіки Болгарії (РБ). Основним законом гарантувалися різні форми власності, свобода господарської ініціативи, політичний плюралізм, парламентське управління, розподіл влади. Конституція проголосила неприпустимість автономних територіальних утворень, забороняла існування партій на етнічній, національній чи релігійній основі. Главою держави проголошувався президент, "який уособлює єдність нації і представляє Болгарію в міжнародних відносинах", створює "службовий уряд", який функціонує лише до затвердження уряду Народними зборами, що складаються з 240 депутатів. На президентських виборах у січні 1992 р. знову переміг Ж. Желєв.

Наслідком виборів до Народних зборів (19 жовтня 1991 p.), на яких СДС дістав 110, БСП - 106, а РПС - 24 місця, була втрата соціалістами монополії в органах законодавчої і виконавчої влади. Так завершився перший етап демократичних перетворень у Болгарії.