Прихід Кеннеді до влади збігся з економічною кризою. А тому в соціально-економічній політиці перед новою адміністрацією постало два завдання — боротьба з кризою і прискорення темпів економічного розвитку. Програма заходів, запропонованих Кеннеді, передбачала перебудову районів хронічної депресії, розширення страхування по безробіттю, підвищення мінімуму заробітної плати, збільшення масштабів житлового будівництва та ін. У 1961 р. конгрес прийняв цю програму. Ліві кейнсіанці з команди президента як засіб виходу з ситуації пропонували створити дефіцит у бюджеті за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби.
Однак Кеннеді обрав концепцію консервативного кейнсіанства: зменшив податки на великі підприємства, тим самим активно заохочуючи збільшення інвестицій та створення нових робочих місць. Уже після смерті Кеннеді, в 1964 p., було зменшено також кредитний процент. Однак уникнути конфлікту з великим капіталом президентові не вдалося. Його спроба не допустити підвищення цін на сталь призвела до погіршення стосунків з великим бізнесом. 22 листопада 1963 р. Дж. Ф. Кеннеді був убитий у місті Далласі.
Реформаторство Кеннеді та Джонсона
Ліндон Джонсон продовжив реалізацію програми, розробленої командою Кеннеді. В 1964 р. конгрес прийняв закон про обмеження дискримінації при наймі, у 1965 р. — закон про виборчі права негрів. З 1 лютого 1968 р. мінімум погодинної оплати праці збільшено до 1,7 дол. У 1967 р. середньотижнева заробітна плата становила 102 долари, а тривалість робочого тижня — 38,2 год.
У період президентства Кеннеді було розроблено і реалізовано цілий ряд інших важливих програм, у тому числі космічних. Першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця, став американський астронавт Ніл Армстронг. Це сталося 21 липня 1969 р. Почав діяти Корпус миру, завдання якого полягало у створенні образу нової Америки в багатьох регіонах світу. Тисячі молодих американських спеціалістів, активістів Корпусу миру, направилися в країни, що розвивалися, з метою надання допомоги в освоєнні азів демократії та ринкового господарювання. Кеннеді підтримував вимоги негрів, шо домагалися рівноправності, всіляко сприяв їхньому лідерові Лютеру Кінгу.
Кеннеді був політиком нового типу. Син мультимільйонера, людина, безперечно, видатних здібностей, і водночас позбавлена будь-якого пафосу. Це був високий на зріст, рудоволосий ірландець, з військовою виправкою. Під час Другої світової війни Кеннеді командував торпедним катером РТ-190, який був протаранений японським есмінцем. Майбутній президент дістав тоді важке поранення, від якого страждав усе життя.
Якщо у внутрішній політиці Кеннеді прагнув до реформ, то в зовнішній — виявився прихильником компромісів.
Зигзаги зовнішньої політики 60-х років
Заміна доктрини "звільнення від комунізму" доктриною "гнучкого реагування" була цілком слушною, відповідала поглядам Кеннеді та його команди. З одного боку, продовжувалося нарощування озброєнь, з іншого — відкрилися двері для переговорів. Про це, зокрема, красномовно свідчили такі факти. У 1961 р. США мали на озброєнні 59 балістичних ракет, а в 1967 р. — 1710. Водночас у 1963 р. США підписали Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї у трьох сферах, у 1968 р. — договір про непоширення ядерної зброї. Ставлячи завдання доозброїтися, Кеннеді рішуче заявляв, що Америка вдасться до застосування зброї, якщо СРСР перекриє шляхи доступу до Західного Берліна. З іншого боку, Кеннеді прагнув до миру та безпеки у світі, а відтак шукав компромісів, насамперед з Радянським Союзом. Він постійно підтримував контакти з тодішнім лідером СРСР М. Хрущовим. Вів дискусії, в яких обидва співрозмовники торкалися питань сучасності і майбутнього. На ейфорійні висловлювання Хрущова, що США — бігун, який видихався, і СРСР обжене США в 1978 р. (нагадаємо, що розмова відбулася у 1961 р. під час зустрічі обох лідерів у Відні), Кеннеді спокійно відповів: "Не думаю, що ви зробите це, хоча й не применшую Ваших зусиль. Давайте спробуємо зберегти мир і дожити до того часу, і тоді ми зможемо побачити, чи вдасться це Вам ".
Прагнучи до позитивних змін у світі, Кеннеді намагався сформулювати глобальну стратегію нових стосунків. Так, модифікація відносин з країнами Латинської Америки втілилася у програмі "Союз заради прогресу". Протягом 1961—1967 pp. США фінансували в Латинській Америці будівництво об'єктів культурного та соціального призначення, освіти і т. ін. Американські добровольці з Корпусу миру активно допомагали населенню країн, що розвивалися, вчитися демократії, набувати психології власника, освоювати передові технології.
Доктрина "гнучкого реагування" містила й негативні моменти. У 1964 р. США почали бомбардування В'єтнаму, а в березні 1965 р. перші підрозділи американської армії вступили в бойові дії на боці південно в'єтнамських сил. Затяжна війна у В'єтнамі виявила безсилля сили. У США розгорнувся масовий антивоєнний рух, який, своєю чергою, спричинив зростання ультраправих рухів і настроїв, що живили расизм і антиком у нізм.
Загострення соціально-політичних конфліктів
Внутрішня та зовнішня політика США в першій половині 70-х років. Президентство Ніксона та Форда
Друга половина 70-х років: поступове подолання депресії виробництва, нова зовнішньополітична доктрина
Перемога республіканцівна виборах 1980 р. "Рейганоміка".Активізація зовнішньої політики
Нові економічні мотиви в американському постіндустріальному суспільстві
США в період президентства Дж. Буша
Повернення демократів до влади
Вибори 1996 p. Зміни у внутрішньому курсі президента Клінтона
Економічний розвиток США у 90-ті роки