Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. - Нові економічні мотиви в американському постіндустріальному суспільстві

Піднесенню американської економіки у 80-х роках сприяли не тільки "рейганоміка" і третій етап НТР. У світовій економіці, починаючи з 70-х років, визначилися нові ознаки й особливості. Постає питання: капіталізм сьогодні — що це таке? Характерним для сучасних Сполучених Штатів Америки стало поширення у зростаючих масштабах неексплуататорської, у традиційному розумінні цього поняття, власності на знаряддя та засоби виробництва, коли власник і працівник нерідко виступають як одна особа. Водночас спостерігалося зростання масштабів виробництва. Людський чинник перестав грати роль тільки чинника економіки — він став її суб'єктом. Новим процесам сприяла також участь держави у вирішенні проблеми безробітних. З 1970 по 1985 р. рівень безробіття зріс у два рази. Проте і вихід із становища було знайдено. У 70—80-х роках увійшло в практику поетапне витіснення працівників з виробництва — спочатку неповний робочий день, потім статус тимчасово непрацюючого. У 1985 р. кількість частково зайнятих сягала 15—19 %.

Водночас відбувався процес заміни найманої праці самостійною. Люди спочатку трудилися на власному підприємстві в порядку вторинної зайнятості, потім повністю переставали бути найманою робочою силою. Індивідуальна, сімейна, групова трудова діяльність понад 20 років тому дістала назву "неформальної економіки". Уже на початку 80-х років 39 % домашніх господарств США покривали частину необхідних їм послуг за рахунок цього джерела. Близько 80 % сімей здійснювали ту чи іншу форму самостійної виробничої діяльності. В 1987 р. у цій галузі вироблялося близько 50 % ВНП. Важливим показником появи і поширення "неформальної економіки" є споживання електроенергії. Американська сім'я на рубежі 80—90-х років споживала електроенергії у вісім разів більше, аніж радянська.

Держава заохочувала розвиток "неформальної економіки", стимулювала низькі податки, створювала для малого бізнесу консультаційні служби. Для засновників сімейних і групових підприємств організовувалися курси, друкувалися посібники, здійснювалося інформаційне обслуговування. Скарбниця позбавилася частини податків? Не біда. Зате звільнилася від обов'язків утримувати на державний кошт дедалі більшу кількість людей.

Відходили у минуле заводи з багатотисячними колективами, їх місце займали товарно-виробничі системи, де в ролі базового виступало середнє за масштабами підприємство, навколо якого формувалася мережа дрібних і найдрібніших постачальників вузлів, деталей і т. ін. Конкуренція при цьому не усувалася, навпаки, ставала ще інтенсивнішою. Субпідрядників вибирали на конкурсній основі. Індустріальні кустарі стали невід'ємною частиною продуктивних сил суспільства. Характерними рисами малої індустрії ("неформальної економіки") були життєвість, гнучкість, якість. Мала індустрія надзвичайно чутлива до потреб ринку, легко переключається на виробництво нової продукції.

Процес мав важливе соціальне значення. У США на малих підприємствах (кількість зайнятих від 1 до 20 чол.) за 80-ті роки було створено 88 % усіх робочих місць. Мала індустрія добре пристосовувалася до запитів дрібносерійного виробництва. Адже в США 75 % номенклатури промислової продукції виробляється партіями по 50 штук. І це забезпечує, насамперед, дрібне виробництво.

Великі компанії, звільняючи працівників, надавали їм технічну та адміністративну допомогу для ведення самостійного бізнесу.

Праця не за наймом стала характерною прикметою сучасних виробничих відносин на Заході. У США самих лише сімейних підприємств налічується понад 14 млн, а в цілому підприємств малої індустрії більш як ЗО млн. Відбувалася, таким чином, депролетаризація, реальним наслідком якої було зростання добробуту людей. У 1989 р. частка ВНП, що виділялася на відтворення робочої сили, становила 60,3 %. Суспільство США називають суспільством 2/3. Ці 2/3 спроможні самі купляти устаткування. Адже воно міні-комплексне і щороку дешевшає, характеризується високою оснащеністю електронними системами.

Індивідуальна праця сприяла економічній самореалізації — відновленню колишнього патріархального господарства, але на основі процесів індустріалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці.

За нових умов значних метаморфоз зазнав також великий бізнес, і насамперед у соціальному плані. Відбувався стрімкий процес розпорошення власності, її дроблення. У 1987 р. в США налічувалося 47 млн. акціонерів, тобто кожен третій дорослий американець — власник-акціонер. Відбувалася, таким чином, де персоніфікація власності. Наприклад, нa заводах Форда працювало 750 тис. робітників, а капітал належав І млн.. акціонерів. Ніхто з них не володів не тільки так званим пакетом акцій, а й навіть одним відсотком капіталу.

Характерною ознакою нового стану власності був також викуп підприємств інженерно-адміністративним персоналом дрібних та середніх високотехнологічних фірм. Так, у 1986—1987 pp. у США було викуплено 5388 фірм. Сьогодні у США налічується більш як 10 тис. колективних підприємств. Саморегуляція капіталістичного суспільства заперечує розхоже марксистське твердження про експлуатацію людини людиною. Причому це не поодинокий акт, а процес, пов'язаний з фундаментальними елементами продуктивних сил, що сформувалися протягом останніх десятиріч на основі зростаючої революції науково-технічного прогресу там, де для цього відкриті всі дороги, де економічна свобода — основа реалізації людських здібностей.

Наступною ознакою було зростання наукомісткості виробництва. Питома вага інженерів та менеджерів у загальній кількості зайнятих збільшилася в США з 17,7 % (1950) до ЗО % (1985). Виходячи з цього, вчені-економісти прогнозували, що на початку XXI ст. товари на 90—95 % складатимуться з інтелекту і лише на 5—10 % з енергії та сировини.

Загальні підсумки нових явиш, що виявилися у 80-ті роки в економіці США, зводяться до таких позитивних наслідків: 1) збільшилися можливості ресурсозбереження, зменшилося споживання нафти, газу, сталі, чавуну тощо, однак суспільне виробництво зростало; 2) при менших затратах досягалася вища ефективність суспільної праці в цілому. Проте найголовніший результат — це поглиблення трансформації індустріального суспільства в постіндустріальне з раціональним вирішенням тих багатьох соціальних проблем, які віками були каменем спотикання у людських стосунках.