Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. - Економічний розвиток США у 90-ті роки

На виборах 1992 р. економічна діяльність адміністрації Буша дістала негативну оцінку. Перед новим президентом постало складне завдання: ліквідувати дефіцит державного бюджету, підвищити рівень зайнятості економічно активного населення, подолати економічний спад, знизити темпи інфляції і т. ін.

Реструктуризація американської економіки, розпочата ще в період президентства Р. Рейгана, продовжувалася швидкими темпами у 90-ті роки. З 1980 р. економіка США втратила 48 млн. робочих місць. Водночас у 80—90-ті роки було створено нові підприємства, які надали 73 млн. робочих місць. У 1999 р. 55 % усіх зайнятих працювали на робочих місцях, створених після 1980 p., причому у приватному секторі. У 90-ті роки в США було створено 14 млн. нових робочих місць. Продуктивність праці з 1980 по 1996 р. зросла на 20 %. Основою господарства країни стали сучасні високотехнологічні галузі виробництва товарів і послуг. Адміністрація Клінтона зуміла підтримати процес структурної перебудови національної економіки і добитися успіхів.

Стабільне економічне зростання тривало більш як вісім років. У 1998 р. ВВП досяг астрономічної цифри — понад

трлн дол. (ЗО тис. дол. з розрахунку на душу населення) і становив 22 % світового ВВП, рівень безробіття зменшився до 4,6 % (у 1992 р. — 7,5 %). Зайнятість у 1998 р. збільшилася на 3,2 млн. чол., а інфляція знизилася до 1,6 %. Якщо в 1992 р. бюджетний дефіцит становив 290 млрд. дол., то в 1997 р. лише 22 млрд. А в 1998 р. позитивне сальдо державного бюджету становило вже близько 70 млрд. дол. Продуктивність праці у промисловому виробництві в 1998 р. підвищилася на

%. Середньорічні темпи економічного розвитку в 1990— 1998 pp. становили 2,2 %. За цим показником США випереджали інші країни "сімки". Фонд заробітної плати сягав 60 % ВВП. Витрати на охорону здоров'я становили 14 % ВВП, на освіту — 7,6, на науку — 2,6 %. Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму (близько 15 тис. дол. на сім'ю з чотирьох осіб) знизилася до 13,7 % (1997). За період 1993—1996 pp. середньорічні темпи збільшення доходів найменш забезпечених верств населення американського суспільства (20 %) становили 2,2 %, тоді як найбільш забезпечених прошарків (20 %) — лише 1,7 %. Близько 50 % американців були власниками акцій (на початку 50-х років таких було лише 5 %).

Характерною ознакою сучасної моделі американської економіки є орієнтація на гнучке диверсифіковане і дрібно-серійне виробництво, здатне пристосовуватися до потреб споживача. Як у виробництві, так і у сфері послуг це досягається шляхом використання техніки і технології нових поколінь, насамперед мікроелектроніки і мікропроцесорів. Причому, в основних типах нової виробничої техніки і технології провідну роль відігравали промислові роботи, верстати з числовим програмовим управлінням, гнучкі автоматизовані системи, комплекси обробних центрів з системами автоматизованого проектування, ЕОМ усіх типів тощо. Мікроелектронна техніка революціонізувала всю фінансову систему. Широкомасштабна автоматизація стала реальним чинником суспільного виробництва США. Обсяг затрат на

НДДКР у 1997 р. перевищив 205 млрд. дол. Більш як 65 % усіх досліджень фінансувалося приватним сектором. Серед розвинутих країн на долю США припадало 46 % усіх витрат на НДДКР. Велику увагу керівництво країни приділяло також проблемам вищої освіти. Наприкінці 90-х років щорічні витрати у цій сфері сягнули 145 млрд. дол. Кожен, у кого виникає проблема з оплатою навчання, за грантом Пелла може отримати кредит строком на 10—15 років.

Продовжувався процес зростання масштабів і ролі сфери послуг, де наприкінці 90-х років було зайнято 75 % усіх працюючих. Це, насамперед, наука і наукове обслуговування, освіта, охорона здоров'я, різноманітні професійні послуги, зв'язок, інформаційне обслуговування, фінанси, торгівля.

Характерним для економічної політики США є також раціональний підхід до визнання тих об'єктивних чинників, яким у той чи інший момент належить визначальна роль у виробництві. Коли наприкінці 80-х років стало зрозуміло, що роль держави у ринковій економіці має певні межі, що вона не повинна пригнічувати конкуренцію й обмежувати самостійність виробників, порушувати економічні та соціальні пропорції між нагромадженням і споживанням, американське керівництво зважилося на значну дерегуляцію, зменшення державного інтервенціонізму в економіці.

Таким чином, на рубежі двох тисячоліть США опинилися в зеніті своєї економічної могутності. Цьому було кілька причин.

По-перше, потужному економічному розвиткові країни у 90-х роках сприяли зовнішньополітичні умови, закінчення "холодної війни", крах великого системного протистояння. Так, асигнування на військові цілі в 1996 р. становили всього 16,9 % федерального бюджету і 3,6 % ВВП. Бюджет Пентагону порівняно з періодом президентства Рейгана зменшився удвічі. Закупки озброєнь скоротилися в чотири рази порівняно з тим же періодом. Основна увага була зосереджена на розробці озброєнь п'ятого і шостого поколінь. Економічна ефективність сучасної зброї збільшилась. Виробництвом військової продукції сьогодні опікуються кілька корпорацій ("Локхід-Мартін'', "Нортроп-Грумман", "Боїнг", "Рейтіон", "Дженерал Електрік"). У 1,5 раза скорочено чисельність збройних сил. Добре оснащені й потужні, вони сьогодні налічують 1,4 млн. чол. Близько 100 великих військових баз та інших об'єктів виявилися зайвими і були ліквідовані в 1997 р. Внаслідок цього високотехнологічні галузі і висококваліфіковані кадри, що звільнилися, задіяні для виробництва цивільних послуг і сучасних технологій подвійного призначення. Водночас відбувалася конверсія науково-дослідницьких центрів.

По-друге, в 90-ті роки США інтенсивно включилися у світовий інтеграційний процес (НАФТА, АТЕС), поставили собі за мету до 2005 р. створити зону вільної торгівлі, яка об'єднає 34 країни американського континенту. Уже в перші роки після підписання НАФТА (1994) товарообмін США з Канадою та Мексикою збільшився на третину.

По-третє, посилилась глобалізація та інтернетизація американської економіки, зміцнювалися її зв'язки зі світовою економікою. Тільки за перший термін президентства Клінтона США уклали більш як 200 торговельно-економічних угод із зарубіжними країнами. Діяльність транснаціональних компаній США охоплює увесь світ. Відбувається їх проникнення на терени колишнього Радянського Союзу. Зокрема, корпорації США беруть участь у чотирьох із п'яти проектів освоєння каспійської нафти Азербайджану. Важливим елементом глобалізації економіки США було зростання масштабів торговельних операцій. За період 1994—1996 pp. експорт послуг і товарів із США збільшився з 698,3 до 835,7 млрд. дол., за рахунок чого у країні створено 1,5 млн. робочих місць. Глобалізація зв'язків також активно вплинула на інвестиційну політику США за рубежем. У 90-ті роки обсяг прямих американських інвестицій збільшився у 2,6 раза і в січні 2000 р. становив 1132,6 млрд. дол. (перше місце у світі). Найбільші реципієнти американських інвестицій — Велика Британія (213 млрд. дол.), Канада (111,8 млрд.), Нідерланди (106,6 млрд.). На 15 держав ЄС припадало 512 млрд. дол., що складало 45 % усіх прямих зарубіжних інвестицій США.

По-четверте, важливу роль відіграв процес реформування системи управління й організації економіки. Так, відбулися внутрішні структурні зміни у фінансовому секторі. Великі банки і страхові компанії в інвестиційному процесі поступилися значною мірою гнучкішим колективним фондам, фондам ризикового капіталу. Разом з тим американські корпорації систематично здійснювали навчання і перенавчання свого персоналу. Йдеться насамперед про освоєння нових інформаційних систем і нових технологій. З цією метою щорічно інвестувалося 100 млрд. дол.

По-п'яте, важливим чинником тривалого економічного піднесення було збільшення приватних інвестицій. На них припадало 30 % приросту ВВП після 1991 p., насамперед у новітніх галузях. Так, у 80—90-ті роки на американські корпорації припадало 40 % усіх світових інвестицій в комп'ютеризацію. До того ж держава різними пільгами всіляко заохочувала компанії здійснювати інвестиції в освіту та підготовку наукових кадрів, убачаючи в цьому основу підвищення конкурентоспроможності економіки та зміцнення матеріального добробуту США.