Археологія України - Залізняк Л.Л. - Кемі-обинська культура

Якщо ямна спільнота продовжувала лінію розвитку, започатковану середньостогівською, то Кемі-Оба успадкувала азово-чорноморську лінію розвитку нижньомихайлівської культури. Ареал кемі-обинської культури (2800— 2300 pp. до н. е.) охоплює Крим та частково Степове Надчорномор'я і Надазов'я. Загалом вона була синхронною ямній спільноті й передувала катакомбній. На своєрідність поховань Криму в розмальованих із середини кам'яних скринях звернули увагу ще в другій половині XIX ст. Однак епонімну пам'ятку (Довга могила Кемі-Оба) було розкопано лише в 1957 р. поблизу м. Білогорськ А. О. Щецинським, який виділив невдовзі кемі-обинську культуру. Дискусія щодо статусу Кемі-Оби загострилася на початку III тис. у зв'язку з публікацією матеріалів розкопок згаданого кургану та монографії А. О. Щепинського "Кеми-Обинская культура". Вона зводиться до питання: розглядати Кемі-Обу як самостійне явище чи в системі комплексів ямної культурно-історичної спільноти. Ставити крапку в цій полеміці ще зарано.

Визначальні для характеристики культури пам'ятки зосереджено в Криму. Поселення (Сімферопольське, Таш-Аїр, шар V б, Холодна Балка та ін.) лише обстежувалися. Вони розташовані на річкових терасах і навіть понад берегом моря. Добре вивчені підмогильні поховання в кам'яних та дерев'яних скринях, ямах, перекритих кам'яними брилами та закладками (рис. 14). Довкола поховальних споруд нерідко будували кромлехи (могили Кемі-Оба, Курбан-Байрам, Скала, Мамай). Небіжчиків ховали у скорченому стані на боці чи на спині, посипали вохрою. Внутрішні стінки кам'яних скринь в особливих випадках покривали поліхромним геометричним розписом культового змісту. Переважає тема, пов'язана з деревом життя та символікою родючості. Такі конструкції поширені й за межами Криму (Одеса, Кривий Ріг, Надпоріжжя та Молочна), ніби підтримуючи нижньомихайлівську традицію.

Рис. 14. Матеріали Довгої Мопіли Кемі-Оба – епонімної пам'ятки кемі-обинської культури:

1 - план та перетин могильного комплексу; 2-4 - кам'яна споруда над дерев'яною скринею № 1, конструкція скрині та кераміка з неї; 5-7- дерев'яна скриня № 3 та речі з неї; 8 – глечик з кам'яної скрині № 1; 9-12 - посуд та зображення на стінці з кам'яної скрині № 3; 13—14 – кам'яна скриня № 2 та горщик з неї; 15-17- матеріали з дерев'яної скрині № 2 (за А.О. Щепинським.Г. М. Тощевим). 1, 2, 13 - плани та перетини поховальних споруд; 3, 4, 6, 8-11, 14, 16, 17- кераміка; 7- кістка; 12 – камінь; 15 — кремінь

Цю традицію розвивала, зокрема, кераміка кемі-обинської культури — легка, тонкостінна, плоскодонна, з лискованою чи добре загладженою зовнішньою поверхнею без декору. В керамічному тісті простежуються домішки ретельно подрібненої мушлі, кварцу, піску. Серед основних форм — горщики, чаші, полумиски, кубки. Нечисленними, але виразними, є вироби з міді та бронзи — місцевого походження (шила, ножі, тесла, втульчасті сокири) та імпортовані (двозуба виделка). Знайдено глиняні форми для відливки провушних сокир (Долинка). Високого рівня досягла обробка каменю (граніт, ракушняк, пісковик, вапняк). Наявність ретельно оброблених брил дехто з дослідників розглядає як вирішальну ознаку належності комплексу до Кемі-Оби, навіть за межами Криму. Взірцем будівельного мистецтва вважаються скрині, виготовлені зі щільно припасованих одна до одної брил, з надійним перекриттям та декоративним оздобленням стін (Курган-Байрам, Астаніне, Кояш та ін.). Виразною є колекція антропоморфних стел з епічними сюжетами двобою на поверхнях (Чорноріччя, Казанки, Бахчі-Елі). Було налагоджено випуск втульчастих шліфованих сокир. Численною групою репрезентовані вироби із кременю (скребачки, вістря стріл та списів, свердла, вкладні серпів тощо).

Основним заняттям населення були скотарство та землеробство. Розводили велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней. Наявність зернотерок, крем'яних вкладнів до серпів та зображення орних знарядь (соха, рало) на стелі з Бахчі-Елі свідчить про розвиток орного землеробства. Допоміжну роль відігравали полювання та прибережний морський промисел. Кемі-обинці підтримували зв'язки з населенням ямної спільноти, а також із племенами Північного Кавказу в контексті азово-чорноморської лінії розвитку. Контакти здійснювалися через Боспор Кіммерійський в районі острова Коса Тузла. Поховання кемі-обинської культури в дерев'яному зрубі виявлено на Тамані (Міжлиманський курган), а в Криму досліджено окремі дольмени кавказького походження.