Історія української культури - Павлова О.Ю. - Розділ 3. Джерела формування української культури

3.1. Архаїчні культури на території України

Первісна культура людства. Якщо фізична еволюція людини тривала близько 14 млн років (еволюція гомінід), то культурний розвиток охоплює порівняно короткий період - всього 2-3 млн років. Увесь цей час вкладається в межі останньої геологічної епохи - четвертинного періоду. Культурний і біологічний розвиток нерозривно взаємопов'язані і не можуть розглядатися ізольовано один від одного. З моменту свого виникнення культура була одним з найважливіших факторів біологічного розвитку, яка здійснювала на нього сильний вплив і сама відчувала його зворотний вплив.

Епоха первісної культури - найтриваліша у людській історії, її прийнято поділяти на культури палеоліту, мезоліту, неоліту. Це періоди культури кам 'яного віку, що отримав таку назву за матеріалом, з якого древні люди виробляли примітивні інструменти.

У часи появи перших людей відбулися великі зміни у природному середовищі. У багатьох місцях земної кулі всихають великі водоймища, з'являються значні ділянки суші, вкриті родючими грунтами із залишками органічних речовин.

До цього часу ніяких слідів людей не виявлено. Рослинний і тваринний світ існував тоді у дуже різноманітних формах. Багато було істот, що належать до групи приматів і створюють з людиною один біологічний блок. Це дріопітеки, рамапітеки, удабнопітеки, австралопітеки, яких називають попередниками гомінідів. Вони мають багато спільного з людьми у зовнішності, внутрішній організації, а також способах колективного життя. Проте це не були людські форми, оскільки не виявлено створених ними штучних предметів, отже, не можна говорити про здатність рефлексії у цих істот.

Першою людиною вважають пітекантропа, деякі залишки якого знайдено вперше голландцем Є. Дюбуа на острові Ява. Пізніше було встановлено існування подібних істот і в інших місцях (Африці, Німеччині тощо). Ця людина обробляла камінь і кістки. Такі знаряддя праці були ще дуже примітивні. У Китаї біля Пекіну в 20-ті рр. XX ст. знайдено у печерах велику кількость кісток синантропа та багато кам'яних знарядь праці.

Пітекантроп і синантроп за анатомічними ознаками належать до людських форм. Вони мають великий обсяг мозку, нижня щелепа виступає вперед, передні кінцівки вільні, ходять на двох ногах. Але є ще багато ознак, властивих цим істотам, що не зустрічаються в нині існуючих людей.

Це ж можна сказати і про наступний, більш розвинутий тип людей, неандертальців, які були значно поширені у добу палеоліту, з'явившись на Землі приблизно 60 тис. років тому. Ці люди мали значно більше спільних із сучасними людьми ознак, ніж попередники.

Вони виготовляли кам'яні знаряддя праці, обробляли каміння з одного (чопери) чи двох (чопінги) боків, були знайомі також з обробкою дерева і кісток тварин. Найбільш поширеними знаряддями праці були клівери, копальні палиці, трубила, свердла та скребла. В основі дії примітивних знарядь праці знаходяться такі принципи, як важіль і клин, тобто йдеться про важливі технічні відкриття. До цих часів відносять і опанування вогню. Спочатку люди брали вогонь, який утворювався природним шляхом (лісові пожежі, вулкани та ін.) і ретельно зберігали його, передаючи з покоління в покоління. Згодом навчилися отримувати вогонь, висвердлюючи в дерев'яній дошці отвір і одержавши порошок, що був і ще гарячим та димів, висипали на трут, а потім видували полум'я.

У пізньому палеоліті кількість неандертальців досягла одного мільйону. Щодо неандертальців, ніколи не було сумніву у їх належності до людських форм (гомінідів). Види їх діяльності значно різноманітніші і досконаліші, ніж у попередні часи. Виробництво набирає систематичності. Вперше спостерігаються поховання, які свідчать про віру в загробне життя. Проте ці люди ще не були такими, як ми. Вони відрізняються від нас за зовнішніми ознаками. У них низьке чоло, немає підборіддя, довгі руки та низка інших прикмет, що роблять їх відмінними від нас. Між собою вони також відрізнялися. Наприклад, людина із Соло (о. Ява), родезійська людина (Африка), людина із Неандерталю (Європа) різко відрізнялися від людини із Штейнгейму, людини із Палестини. Перші більше тяжіють до попередніх людських форм, другі ближчі до нас. Нещодавно було проведено дослідження ДНК неандертальців, спочатку німецькими вченими, а потім вченими інших країн. Ці дослідження показують суттєві відмінності неандертальців від сучасних людей на генному рівні. Висновки порівняння структур ДНК засвідчили, що ми не є безпосередніми нащадками неандертальців. Вони були гілкою на дереві еволюції людського роду, що всохла, не давши прямого потомства. До речі, наступний тип людей (кроманьйонці) - це цілком сучасний тип, має зовсім іншу структуру ДНК.

Неандертальці виробляли кілька десятків видів знарядь: гостроконечники, скребла, зубила, зубчасті інструменти, різці та ін. Зустрічаються знаряддя із загострених кісток тварин у вигляді шил, наконечників, лопаток. Знайдено мисливську зброю, зокрема довгий ремінь із кам'яними кульками на кінці. Обробка каменю стає масовим заняттям. За допомогою цих знарядь неандертальці могли обробляти дерево, полювати на тварин і готувати м'ясо. Приготування їжі і споживання її також є суттєвою ознакою культури. Ця ознака відрізняє людину від тваринного світу не меншою мірою, ніж здатність обробляти камінь і дерево, перетворюючи їх із природних об'єктів на знаряддя зміни середовища. Сире і варене (смажене) - не просто кулінарні протилежності, але й вияв різниці між природним і культурним буттям.

За соціальною організацією їм вже притаманна певна впорядкованість родинних структур. За припущенням деяких вчених, на ранніх стадіях становлення культури не існувало шлюбних табу (заборон) та певних соціальних норм, що регулюють статеві стосунки. Проте більш вірогідною є наявність досить чітких соціальних структур вже від самих витоків культури людства. На користь останнього твердження може свідчити той факт, що в тваринних угрупованнях завжди існує чіткий порядок, пов'язаний із необхідністю продовження роду. Значно складніше організована людська* спільнота, яка не могла починати свій розвиток з повного безладдя у цій справі. Ендогамія, тобто шлюбні відносини між близькими родичами, була поширена в більш пізні часи у межах високорозвинутих і навіть вишуканих культур (наприклад, у стародавньому Єгипті), тобто це не є свідченням безладдя у статевих стосунках. Один порядок поступово замінюється іншим, і людство переходить до екзогамної організації життя роду, за якої шлюби всередині роду заборонялися.

У пізньому палеоліті (35-10 тис. років тому) з'являється сучасний тип людини - кроманьйонець. Ці люди абсолютно не відрізняються від нас. Вони мають високе чоло, підборіддя, досконалішу, ніж у неандертальців, побудову мозку. В пропорціях тіла спостерігається гармонійна структура, яка є основою співмірності і фізичної краси за уявленнями сучасної людини.

У цей період можна констатувати досить напружену духовну діяльність людей, про що свідчать, перш за все, поховальні обряди. Померлих ховали у печерах, де знаходилося житло людей. Викопували ями спеціально для покійників, мерців зв'язували, клали на бік, підгинали коліна, голову повертали на схід або на захід. У могилах знайдено залишки червоної вохри, якою посипали погре-біння з метою знешкодити шкідливі впливи померлого на життя живих. Такі поховання свідчать, що у пізньому палеоліті існували вже уявлення про загробний світ і посмертне буття душі. Вважалося, що і після смерті людина продовжує не тільки жити в іншій, більш духовній іпостасі, але й здійснювати свою земну діяльність. Тому померлого споряджали знаряддями праці і предметами побуту.

Духовність вважалася атрибутом не тільки людей, але й всього навколишнього середовища. Первісні культи, релігійні та міфологічні уявлення стають суттєвим чинником буття древніх жителів нашої планети. Первісні релігії у досить розвинених формах виникають і структурують життя людей власне в популяціях кроманьйонців. Можна припустити, що саме релігії були виразом нового, якісно відмінного від попереднього ступеню розвитку рефлексії у людському суспільстві.

Прийнято розрізняти кілька форм первісних вірувань, хоч здебільшого вони у певних співвідношеннях поєднувалися в окремих родових і племінних культах.

Анімізм (від лат. anima - душа, дух) - уявлення про душу, яку мають люди, тварини, рослини, неживі предмети, і про те, що ця душа може відділятися від тіла і вести окреме існування.

Тотемізм - вшанування тварин, рослин і зрідка неживих предметів у якості предків, засновників роду. З тотемом пов'язані певні обряди і табу, наприклад, танці, культові дії на честь тотема, заборона їсти його м'ясо або ритуальне поїдання його окремих частин (серця, мозку і т. ін.).

Фетишизм - культ неживих предметів - фетишів, наділених надприродними властивостями. У ролі фетишів виступали амулети, талісмани, ідоли, камені і та ін.

Магія - певні дії (обряди), пов'язані вірою у надприродні властивості людини (чаклуна, мага) впливати на людей та явища природи. В магії вперше ми бачимо спеціалізацію духовної діяльності: з'являються люди з особливими здібностями у духовній сфері, які стають дуже впливовими особами в організації життя роду.

Духовне життя виявляє себе і в інших галузях діяльності, зокрема у мистецтві. На стінах печер Океанії, Піренеї, Африки, Америки червоною і чорною фарбою зображені обряди, сцени полювання. Це натуралістичне мистецтво вражає нас точністю зображень, експресією, вмінням відтворити рух. Це свідчення фантазії, спостережливості, радості творчості стародавніх митців. Це яскраві вияви духовного життя, прагнення втілити себе у вищих формах творчої діяльності.