Основи культурології - Сандюк Л.О. - 9.5. Античне мистецтво

Історія грецького мистецтва гідна подиву. Невеликий за чисельністю народ у зображувальному мистецтві, поезії та театральному мистецтві створив зразки, на які два тисячоліття рівняються народи Європи.

Мистецтво Давньої Греції виходить з міфології і бере з неї свої теми і сюжети. Однак воно починає служити не тільки ритуально-міфологічним, культовим цілям. Твори мистецтва набувають власної, естетичної цінності, що визначається не їх культовим призначенням, а художніми властивостями. Мистецтво перетворюється давніми греками в самостійну область культури, сферу діяльності, спрямовану на задоволення естетичних потреб.

Саме зацікавленість людиною, ствердження її величі та краси, не тільки тілесної, але і краси почуттів, думок, дій найбільш повно реалізовані в мистецтві Давньої Греції. В образах Аполлона, Афіни, Геракла, Тезея втілюються уявлення давніх греків про типові та досконалі якості людини. В цих образах абсолютизується велич розуму, закону, гармонії як якостей, що перемагають у героїчній боротьбі нерозумне, звірине, стихійне. У грецькій міфології природа дружелюбна і зрозуміла, хоча в ній є темні та грізні сили. Але людина може з успіхом протистояти їм. У тому, що грецьке мистецтво орієнтувалося на людину, співвідносило себе з нею і встановлювало особливий зв'язок людини зі світом, проявляється його гуманізм.

Художники античності прагнули знайти раціональні основи краси, універсальні правила мистецтва. Вони переймаються пошуками міри та порядку. Як відмічають дослідники, давні греки, зокрема в класичний період виробили цілісну систему естетичних понять і уявлень, що зробило свій внесок у створення цілісного, завершеного типу художньої творчості. Тип художньої творчості греків характеризується раціоналізмом, прагненням до упорядкованості та пропорційності, а також відповідність людині і людському світу. Античний живопис і скульптура виходили з "класичного канону" Поліклета - відомого грецького скульптора та теоретика мистецтва (автор праці "Канон") другої половини V ст. до н.е. Наявність канону - сукупності правил, що визначали ідеальні пропорції гармонічної фігури людини, обумовлена тим, що гармонія розумілась як упорядкованість, в основі якої математичні розрахунки. Тіло людини підлягало геометричному вивченню, і як результат, були встановлені правила пропорційного співвідношення його частин. Так, статуї Поліклета втілюють давньогрецькі ідеали краси, стриманості, сили та почуття власної гідності. Естетичне світосприйняття, що притаманне класичній культурі Греції, знайшло своє відображення в роботі видатного філософа Аристотеля "Поетика". Особливого значення він надає цілісності художнього твору, впорядкованості та пропорційності його частин.

У Греції виникають особливі види мистецтва: архітектура, скульптура, лірична поезія, драма, театр. У давньогрецькому мистецтві зародились класичні архітектурні стилі - доричний, коринфський, іонічний ордери; канони скульптурного зображення людського тіла (Фідій, Мірон, Пракситель, Поліклет, Скопас, Лісіпп); зразки любовної лірики (Сапфо, Анакреонт), трагедії (Есхіл, Софокл, Еврипід), комедії (Аристофан).

Особливо значимим видом мистецтва для давніх греків був театр. Саме слово "театр" (у буквальному перекладі - видовище, місце для видовищ) взяте з грецької. Театральні вистави були їх улюбленою розвагою. В Афінах міська влада навіть видавала бідним громадянам гроші на відвідування театру. Давньогрецькі театри являли собою величезні спорудження, які вміщували до 17 тисяч глядачів, що свідчить про масовість театрального видовища, що поєднувало в собі образотворче, літературне, музичне начала.

Естетичний вимір грецького мистецтва та його життєдайність стали підґрунтям для перевороту в історії світової художньої культури. Прогресивна роль грецького мистецтва полягає в тому що: по-перше, у грецькому мистецтві була всебічно розкрита в художньо досконалих образах фізична і духовна краса реальної людини; подруге, у грецькому мистецтві основним змістом стало відображення головних завдань і суперечностей життя суспільства; по-третє, утвердилася суспільно-виховна роль мистецтва.

Мистецтво Давнього Риму знаходилось під безпосереднім впливом грецького; культура Греції пронизувала усі сфери життя римлян. Відбулося парадоксальне явище: підкорений народ підкорив своїх ворогів. Але в давньоримському мистецтві проявились специфічні особливості, що було обумовлено ментальністю римлян. Як образно зазначив Цицерон, греки вивчали геометрію, щоб пізнати світ, а римляни - щоб вимірювати земельні ділянки. Тверезість та практичність світогляду римлян відобразились в домінуванні тих видів мистецтва, котрі мали безпосереднє практичне значення. Римляни переважно займалися впорядкуванням середовища і привносили цивілізацію в оточуючий світ. У містах та провінціях вони створили мережу зручних і функціонуючих до нинішнього часу доріг, кам'яних мостів, акведуків. Римляни вперше винайшли бетон, що було справжньою революцією у будівництві; спочатку він використовувався лише при будівництві доріг, а потім знайшов широке використання і у зодчестві. Особливість римської архітектури - широке використання арок, склепінь, ордерних аркад. Грандіозність, пишність споруд виражали ідею могутності римської держави, а пізніше - і імператора. Головне місце в архітектурі займали форуми, тріумфальні арки, амфітеатри, цирки, терми, базиліки, палаци та вілли.

Римляни створили також прекрасну літературу. Порівняно з грецькими зразками твори римських авторів відрізняються більшим драматизмом, більш тверезим і натуралістичним аналізом дійсності. Видними представниками літературної творчості були комедіографи Плавт та Теренцій, сатирики Ювенал, Апулей, поети-лірики Катулл, Овідій, Тібулл, Горацій. Вергілій створив знамениту героїчну поему "Енеїда". Провідними жанрами римської літературі були ораторська та історична проза (Цицерон, Тіт Лівій, Тацит).

Значним і виразним явищем в історії світового мистецтва стали римський реалістичний, яскраво індивідуалізований скульптурний портрет, що розкривав внутрішній світ людини ("Брут", "Оратор", бюсти Цицерона, Цезаря), а також - історичний рельєф (колона Траяна, на якій зображені сцени війни з даками).