Основи культурології - Сандюк Л.О. - 15.3.1. Зороастризм - стародавня релігія Ірану

До пізніх етнічних релігій відносяться: зороастризм (Іран); індуїзм, джайнізм, сикхізм (Індія); конфуціанство, даосизм (Китай); синтоїзм (Японія); іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу) та ін. Основними рисами пізніх національних релігій є те, що вони у своїй більшості існують до нашого часу. Більшість серед них політеїстичні, але є й монотеїстичні (іудаїзм, сикхізм). Змінюється характер жертвоприношень: жертви тварин значно скорочені, від людських жертвоприношень відмовилися зовсім. Також на цьому етапі у більшості національних релігій першорядного значення набуває вчення про потойбічне життя.

На характеристиці деяких із цих пізніх етнічних релігій зупинимося докладніше.

15.3.1. Зороастризм - стародавня релігія Ірану

Зороастризм - релігія, що була поширена у древності і ранньому Середньовіччі в ряді країн Ближнього та Середнього Сходу і була пануючою релігією в давньоіранських імперіях приблизно з VI ст. до н.е. по VII ст. н.е. Зороастризм був державною релігією Ірану до його завоювання арабами. Його засновник - пророк Заратуштра. Греки вимовляли це ім'я як Зороастр (від грець. астрон - зірка), оскільки вони вважали Заратуштру мудрецем-астрологом, і в такій формі ім'я пророка прийшло до європейців. Звідси і назва цієї релігії. Вчення Заратуштри викладене в Авесті - збірці священних книг, що відображали релігійні вірування і міфологічні уявлення давньоіранських племен. Текст Авести складається з 3-х головних книг: "Ясна", "Яшти", "Відевдат". Найдавніша частина Авести -Гати (гімни та молитви) вважаються написаними самим Заратуштрою, інші частини написані послідовниками пророка.

Основна риса зороастризму - дуалізм. Згідно з його віровченням, в основі світу лежить боротьба між злом і добром, яка ніколи не припиняється. Світле начало уособлює добрий бог Агура-Маз-да; темне, зле - Ангра-Майнью. Кожний з богів очолює сонм духів: світла і добра - ахурів, і зла - девів. Обидва великих божества вважаються рівноправними творцями світу. Перший створив усе добре, розумне, корисне; другий - усе погане і шкідливе. Це стосується і області етики: правда, добро, справедливість протистоять брехні, злу, підлості.

Агура-Мазда та Ангра-Майнью борються за людину. Вона створена Агура-Маздою, але вільна у виборі між добром та злом. Таким чином, у зороастризмі важлива роль відводилась духовному вдосконаленню людини, котра розглядається як арена битви світових сил. Головна увага зосереджувалась на діяльності людини, котра заснована на тріаді "добрі помисли, добрі слова, добрі справи", "зрікаюсь злих помислів, злих слів, злих справ" (Авеста). Зороастризм закликав людину до чистоти і порядку, вчив співчуттю до людей і вдячності, вимагав виконувати свої зобов'язання. У культі зороастризму особливе значення надається вогню як очищувальній силі.

Зороастризм визнавав безсмертя душі. Маючи свободу вибору свого місця в житті, людина могла стати на сторону добра чи зла їх вічній боротьбі і відповідно заслужити або посмертне блаженство, або страшні муки. Те, куди попаде її душа після смерті - до пекла чи до раю - залежало від її поведінки.

Міфологія зороастризму розробила есхатологічне вчення про кінець світу і страшний суд - поділ усіх людей на праведників і грішників. Людська історія в зороастризмі поділяється на три ери: Творення, Змішування, Розділення. Нині триває ера Змішування, тобто боротьби проти зла, проте прийде мить остаточної перемоги над злом в еру Розділення. У день Останнього Суду грішники помруть назавжди, а праведні, яким Агура-Мазда дасть напій безсмертя, будуть жити вічно і щасливо.

Зороастрійське віровчення було унікальним для свого часу. Багато його положень глибоко благородні і моральні. Тому не випадково, що більш пізні релігії - іудаїзм, християнство, іслам -багато чого запозичили із зороастризму. Усі ці релігії пропонують слідувати високим нормам моралі і строгим правилам поведінки. Зокрема, великий вплив на християнство мала розроблена однією з перших у зороастризмі концепція гріха як морального падіння людини. Саме в цій релігії посмертна доля людини залежить від добра або зла, напрацьованого нею за життя. Безсмертю тіла не надавалось великого значення. Головним було спасіння душі. Крім того, на християнство значно вплинуло есхатологічне вчення про кінець світу, "страшний суд", а також про пришестя "месії", який врятує людство і нарешті виграє битву добра проти зла.