Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович

Український письменник, засновник художньої прози в новій українській літературі

Народився 29 листопада 1778 р. в с. Основа поблизу Харкова у дворянсько-поміщицькій сім’ї. Навчався в Курязькій монастирській школі. 1793 р. Г. Квітку було записано вахмістром у лейб-гвардії кінний полк, а 1797 р. він вийшов у відставку в чині капітана.

Незабаром вступив до Курязького монастиря на послух, та, не добувши й року, повернувся до рідної домівки. Його захопила громадсько-культурна діяльність. Служив комісаром у народному ополченні, директором Харківського театру, повітовим предводителем дворянства, совісним суддею, головою Харківської палати карного суду. Ім’я Г. Квітки значиться серед засновників Харківської публічної бібліотеки та кадетського корпусу; він був членом Товариства наук при Харківському університеті й членом-кореспондентом статистичного відділу ради Міністерства внутрішніх справ.

Брав участь в усіх важливих освітніх та культурних починаннях: ініціював видання журналу »Украинский вестник», альманахів »Утренняя звезда» і »Молодик», першої збірки українських прислів’їв і приказок. Співробітничав із трупою Харківського театру.

До творчого доробку Г. Квітки належать фейлетони, жартівливі вірші, анекдоти, комедії) романи, повісті, оповідання, написані українською і російською мовами. Серед перших творів — гумористичні оповідання »Салдацький патрет», »Мертвецький Великдень» (обидва 1833), »Пархомове снідання» (1841), »Підбрехач» (1843), повість »Конотопська відьма». Сентиментально-реалістичними є повісті »Маруся» (1832), »Козир-дівка» (1836), »Сердешна Оксана» (1838), »Щира любов» (1839).

Найвищими досягненнями Г. Квітки-Основ’яненка вважаються комедія »Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» (1827), яка за сюжетом і характером персонажів передувала появі »Ревізора» Гоголя, і соціально-побутові комедії »Сватання на Гончарівці» (1835) та »Шельменко-денщик» (1840).

Найкращі твори Г. Квітки-Основ’яненка одними з перших репрезентували українську літературу в царській Росії та Європі. Починаючи з 1837 р. низка українських оповідань і повістей Г. Квітки-Основ’яненка друкувалася в російських перекладах у Петербурзі та Москві. 1854 р. у Парижі вийшла французькою мовою »Сердешна Оксана». Його твори перекладено німецькою, польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

Помер 20 серпня 1843 р. у Харкові.