Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КОЗАЧЕНКО Василь Павлович

Український письменник

Народився 25 березня 1913 р. в с. Новоархангельськ (нині смт Кіровоградської області). Після закінчення сільської семирічки працював у Новоархангельському райкомі ЛКСМУ. Навчався на літературному факультеті Уманського інституту соціального виховання, а згодом закінчив філологічний факультет Київського державного університету (1938). Працював відповідальним секретарем редакції журналу »Радянська література».

З перших днів Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії: був командиром стрілецького взводу, брав участь в обороні Києва. Потрапивши в оточення, зв’язався з партизанським підпіллям, став одним із найактивніших його учасників.

Після звільнення рідного села від окупантів В. Козаченко брав участь у відбудовчих роботах, працював агітатором у райвійськкоматі та в редакції районної газети.

Навесні 1944 р. переїхав до Києва. Працював у редакціях республіканських журналів »Вітчизна» та »Дніпро». Друкуватися почав з 1938 р. Перші книжки — збірка оповідань »Золота грамота» (1939) і повісті »Пегас», »Данило Скоробагатько», »Перший взвод» були опубліковані ще до війни. У творах часів війни і повоєнних років — повістях »Ціна життя» (1942), »Атестат зрілості» (1946), »Серце матері» (1947), збірці оповідань »Три літа» — знайшла відображення героїчна боротьба партизан проти фашистських загарбників.

Вів активну громадську роботу: був членом правління та відповідальним секретарем правління Спілки письменників України, головою правління Київської організації СПУ, першим заступником голови правління Спілки письменників України.

1957 р. у складі української урядової делегації брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН.

Повісті »Листи з патрона» (1967), »Яринка Калиновська» (1969), »Біла пляма» (1970) — пов’язані між собою часом і місцем дії. Ці твори становлять цілісну епічну картину партизанського, підпільного руху в тилу ворога. Тему відбудови українського повоєнного села відтворено у повістях »Нові Потопи» (1948), »Зорі назустріч» (1954). Морально-етичні проблеми порушено в повісті »Сальвія» (1956). Автор збірки оповідань та нарисів »Вісімсот мільйонів», »Віра»; художньо-публіцистичної книги »Нью-Йорк зблизька», »Вершники Ченліма» та ін.

Помер 25 березня 1995 р.