Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ГОЛОВАЦЬКИИ Яків Федорович

Український історик, літературознавець, етнограф, поет, фольклорист і педагог, греко-католицький священик

Народився 17 жовтня 1814 р. в с. Чепелі (нині Бродівського району) на Львівщині. Закінчивши 1841 р. Львівський університет, працював його професором (1848), а з 1849 р. — ректором. У 1867 р. емігрував до Росії, був головою Віденської археологічної комісії. Під впливом М. Погодіна став москвофілом. Літературну та наукову діяльність розпочав у середині 30-х років XIX ст. Ще за юнацьких років збирав на Закарпатті народні пісні, повір’я, приказки, вивчав культуру і побут українського народу. Разом із М. Шашкевичем та І. Вагилевичем заснував літературний гурток »Руська трійця», що видавав альманах »Русалка Дністровая» (1837), в якому опублікував кілька поезій, пройнятих любов’ю до рідного краю. Автор багатьох праць з історії, археології, етнографії та філології. У своїх творах пропагував єдність українського народу, висвітлював його етнокультурні зв’язки з іншими слов’янськими народами, закликав вивчати його життя, історичне минуле, традиції, створювати літературу рідною мовою. Найважливіші його праці »Три вступительнії преподавания о руской словесности» (1848), »О литературно-умственном движении русинов» (1865), »Карпатская Русь» (1875), »Народні пісні Галицької та Угорської Руси» у чотирьох книгах (1878). Я. Головацький був одним із перших перекладачів українською мовою сербських та хорватських народних пісень, 20 з яких опублікував у альманасі »Вінок русинам на обжинки», що й досі не втратив наукової цінності.

Помер 13 травня 1888 р.