Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЗАБОЛОТСЬКИЙ Петро Олександрович

Український літературознавець, педагог, культурний діяч

Народився 1877 р. в Нижньому Новгороді. Вищу освіту здобув у Петербурзькому університеті, а потім Ніжинському історико-філологічному інституті. Працював учителем російської та церковнослов’янської мов у гімназіях Варшави.

У1901 р. перебував у науковому відрядженні у Варшавському університеті. З 1904 р. близько трьох років у слов’янських країнах вивчав російсько-слов’янські літературні та історико-культур-ні зв’язки, літературу та історію чехів, хорватів, інших народів.

Тривалий час П. Заболотський проживав у Львові, де ознайомився з місцевими українськими видавництвами, літературою.

Читав публічні лекції з російської літератури та історії у Відні, Празі, Загребі, Белграді та інших містах.

У1910 р. в Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію на тему »Нариси російського впливу в слов’янських літературах нового часу».

У 1911 р. його обрано вченим секретарем конференції Ніжинського історико-філологічного інституту.

Багато зусиль доклав учений до пропаганди слов’янської культури. У своїх численних працях він досліджував міжслов’янські літературні зв’язки.

Особливий інтерес для П. Заболотського становила творчість М. Гоголя. Пропаганда спадщини великого письменника була значною частиною його наукової та громадської діяльності. Він автор статей »М. Гоголь у російській літературі: Бібліографічний огляд», »Про вплив, під яким складалася особистість і творчість М. В. Гоголя» (обидві 1902), »Гоголь і слов’янство», »Гоголь у слов’янських перекладах» (обидві 1911), »До біографії Гоголя в полтавський період» (1912). У 1908 р. вийшов у світ курс лекцій »Гоголь і його творчість».

Автор статей про М. Лєрмонтова, М. Некрасова, О. Плещеєва, І. Тургенєва, В. Гаршина, Л. Толстого, А. Цехова. Життя П. Заболотського трагічно обірвалося 1918 р.