Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ГЛІЄР Рейнгольд Моріцович

Український і російський композитор, диригент, педагог

Народився 11 січня 1875 р. у Києві в родині майстра музичних інструментів. З тринадцяти років був постійним учасником домашнього струнного квартету, а з чотирнадцяти почав писати музику. В 17 років після закінчення гімназії вступив до Київського музичного училища, де навчався два роки грі на скрипці і теорії композиції. Навчальні заняття поєднував із практичним вивченням музики: грав у симфонічному оркестрі. Восени 1894 р. Р. Глієр був прийнятий до Московської консерваторії, яку закінчив у 1900 р. із золотою медаллю.

З 1902 р. розпочав педагогічну діяльність. Серед його учнів — С. Прокоф’єв, М. М’ясковський.

У 1913—1920 рр. — професор класу композиції у Київській консерваторії, де його учнями були Л. Ревуцький і Б. Лятошинський. З 1914 р. — директор Київської консерваторії. За короткий час йому вдалося підняти навчальну справу і загальний рівень успішності студентів, організувати симфонічний оркестр і оперну студію. Велике значення приділяв колективним формам роботи, крім класу композиції керував ще й студентським оркестром, оперним і камерно-інструментальним класами.

Крім керівництва студентським оркестром, брав активну участь і в симфонічних концертах Руського музичного товариства, виконуючи власні твори. Консерваторія під керівництвом Р. Глієра стала одним із провідних центрів музичного життя України.

Водночас він працював над симфонічною картиною-балетом »Запорожці», що була створена за мотивами картини Рєпіна, а також над новими оркестровими редакціями опер М. Лисенка »Наталка Полтавка» і »Чорноморці».

З ініціативи Р. Глієра групи студентів виїжджали з концертами в частини Червоної армії, на фабрики і заводи Києва.

З 1920—1941 рр. — професор Московської консерваторії. Співробітничав з В. Немировичем-Данченком і К. Станіславським, музично оформив більше десяти п’єс у виставах МХАТу, Музичної студії В. Немировича-Данченка, Московського драматичного театру, театру ім. Єрмолової та ін.

У 1925 р. написав оперу »Шахсенем», 1926 р. — оркестрову редакцію балету Ц. Пуні »Есмеральда», 1927 р. — балет »Червоний мак». У 30-ті роки XX ст. ще більше зросла творча активність Р. Глієра. Він пише твори в різних жанрах. Серед них — концерти для голосу, віолончелі, валторни, арфи. Восени 1936 р. в Узбекистані були написані музична драма »Гюльсара», увертюра для симфонічного оркестру »Ферганське свято», опера »Лейли і Меджнун». 1938 р. йому присвоєно звання народного артиста СРСР, пізніше — ступінь доктора мистецтвознавства.

У 1939 р. написав симфонічну поему »Заповіт», присвячену пам’яті великого поета Тараса Шевченка. Впродовж 1942 р. і на початку 1943 р. композитор завершив оперу »Рашель» і написав один з найкращих своїх творів — Концерт для колоратурного сопрано з симфонічним оркестром.

Після Великої Вітчизняної війни продовжував активно працювати. З’явилися опера »Гюльсара» (1949), балети »Мідний вершник» (1949) і »Тарас Бульба» (1952).

1955 р. композитор написав третю версію балету »Червоний мак» (нині »Червона квітка»). Помер 23 червня 1956 р. у Москві.