Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - МОРОЗ Василь

Народний музикант-лірник

Час народження та смерті точно не встановлено, невідомими залишилися деякі інші свідчення його життя. За деякими відомостями, народився років за двадцять до розкріпачення селян, можливо на початку 40-х років ХГХ ст. в с. Боковій тоді Ананьївського повіту Херсонської області.

Постать В. Мороза цікава уособленням типових рис народних співців-музикантів — насамперед, бандуристів та лірників, творчо-громадська діяльність яких проходила не тільки в центральних та північних губерніях України, як вважають за традицією, а й у південноукраїнському краї. Свого часу він, восьмирічний хлопчик, який осліп внаслідок хвороби на віспу, пройшов відому в першій половині XIX ст. в Причорноморському краї школу лірників, якою керував народний музикант М. Колісниченко. Вона існувала в с. Коси в той час Ананьївського повіту (нині — Косовського району Одеської області).

Разом з іншими учнями вчив народні пісні, думи, псалми, ходив по селах та містечках, заробляючи »на харч», пропагуючи кращі зразки народної музичної творчості. Навчання тривало майже шість років.

Оселившись у містечку Гоцулово того самого Ананьївського повіту, В. Мороз продовжував займатися лірництвом. У його репертуарі були численні побутові танці, як традиційні — козачки, гопаки, метелиці, так і нові на той час — »вальці», польки, краков’яки та ін. Проте головним у репертуарі лірника залишалися народні українські пісні — побутові, обрядові, календарно-обрядові, а також пісні соціальної спрямованості, головним чином про панщину, про що є свідчення українського письменника Є. Чикаленка, який мав із ним зустріч.

Виконував лірник пісні, в яких позначилися життєві стосунки українців з молдаванами, євреями та іншими народами, що проживали поруч у південноукраїнському краї.

Творчо-виконавська діяльність лірника Мороза тривала з кінця першої та в другій половині XIX ст., коли були відомі народні співці-музиканти, бандуристи: Андрій Шут з Чернігівщини, Микола Ригоренко з Харківщини, Федір Грищенко-Холодний з Полтавщини, славнозвісний Остап Вересай з тієї самої губернії, а також лірники — Архип Никоненко з Орлиці Полтавської губернії, Дмитро Погорілий із Звенигородки Київської губернії та багато інших, які пропагували думи, історичні, обрядові, жартівливі, сатиричні, гумористичні пісні та балади, які мали соціальну спрямованість.

Важливе місце в репертуарі лірника посідали твори моралістського змісту, пісні про сирітську долю, а також численні твори на побутові теми.

Можна припустити, що в часи В. Мороза були поширені ще окремі пісні про козацькі та гайдамацькі справи, які історично пов’язані з місцем проживання лірника, і що вони були знайомі музиканту. Проте умови життя другої половини XIX ст., переслідування бандуристів та лірників з боку влади не сприяли збереженню »соціально небезпечного» репертуару.

Відома в першій половині XIX ст. школа лірників М. Колісниченка проіснувала досить тривалий період, а Василь Мороз був одним з численних її провідників народного музичного мистецтва на півдні України. Тому навіть короткі відомості про нього дають певне уявлення про стан традиційного музичного життя в цьому краї, про особливості розвитку українського художнього побуту, зокрема й фольклорної музичної творчості.

МУРАШКО Микола Іванович
МУРАШКО Олександр Олександрович
НАРБУТ Георгій Іванович
НАРБУТ Данило Георгійович
НАХАБІН Володимир Миколайович
НИЖАНКІВСЬКИЙ Андрій
НИЖАНКІВСЬКИЙ Нестор Остапович
НИЖАНКІВСЬКИЙ Остап Йосипович
НІЩИНСЬКИЙ Петро Іванович
НОВАКІВСЬКИЙ Олекса Харлампійович
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru