Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ШИРОЦЬКИЙ (Шероцький) Костянтин Віталійович (псевдонім — К. Ладиженко)

Український історик мистецтва

Народився 7 червня 1886 р. у с. Вільшанка на Вінниччині в родині священика. Навчався в Тульчинській духовній школі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Особливе значення для формування поглядів К. Широцького мала участь в українській Громаді.

У 1906—1912 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, а з 1915 р. — приват-доцент цього навчального закладу. То був період плідної наукової роботи. Написав і опублікував праці: »Обилие летних сельских праздников как остаток крепостного права», »Новогодние празднества на некоторых памятниках древнерусской живописи», »Музика і співи на Україні», численні статті з історії української музичної культури. Водночас працював над головним твором свого життя — »Історією українського мистецтва» (два томи залишилися не опубліковані).

У Петербурзі К. Широцький брав активну участь у роботі Науково-просвітницького товариства, яке об’єднувало українські гуртки Петербурга та гурток українознавства при Петербурзькому університеті, закінчив Археологічний інститут. З-під пера дослідника виходять роботи про В. Трошніна, Д. Левицького, про українську графіку XIV—XIX ст., рецензії на твори І. Грабаря, Г. Лукомського, статті про художню спадщину Т. Шевченка, галицьке та буковинське народне мистецтво. Зразки народного мистецтва Галичини та Буковини, зібрані К. Широцьким, експонувалися на виставці в Києві 1917 р.

Після Лютневої революції 1917 р. К. Широцького було призначено комісаром Тимчасового уряду в Городенківському повіті (Галичина). Згодом він брав активну участь у створенні Міністерства освіти УНР, не припиняючи наукової роботи, викладав разом з І. Огієнком в Українському університеті в Кам’янці-Подільському, де обіймав посаду професора.

К. Широцький — автор розвідок про мистецьку спадщину Т. Шевченка: »К. Брюллові Т. Шевченко» (1913), »Гравюри Т. Шевченка», »Т. Шевченко як ілюстратор» (обидві 1914); Г. Левицького, В. Тропініна: »Дещо з української творчості артиста-маляра Тропініна» (1914). Видав нариси з історії декоративного мистецтва України: »Художнє оздоблення дому в минулому і тепер» (1914), »Буковина и ее прошлое» (1915), »Иллюстрированная история Галичины» (1915), »Перший путівник по мистецьких пам’ятках Киева» (1917, перевиданий 1994).

Помер 13 вересня 1919 р. у батьківському домі в с. Білоусівка на Вінниччині.