Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст - Давиденко Г. Й. - 2. Новелістика Гі де Мопассана: різновиди, ознаки, провідні теми: "Сповідь", "Мадемуазель Фіфі", "Могильниці", "Два товариші"

Новела - коротка оповідь про якусь подію чи людину, про її почуття і переживання. Відтворивши на обмеженому просторі новели чиюсь долю або випадкову подію, письменник прагнув показати фрагмент життя, а через нього - найхарактерніші риси всього суспільства.

Якщо в епоху Ренесансу новела здебільшого мала комічний характер, в основі лежав анекдотичний, кумедний сюжет, була насичена динамічними подіями, мала чітку фабулу і майже не зображувала внутрішнього світу героїв, то французька новела критичного реалізму значною мірою втратила ці риси. Більш статична й описова, вона стала передусім психологічною, розповідала про душевні поривання людини.

Своєї вершини французька новела XIX століття досягла у творчості Гі де Мопассана. Його творчий доробок містив більш як 20 збірок, до яких увійшло 300 новел, надрукованих протягом 1880-1890 років.

Провідні теми творчості:

o війна; страждання і смерть, які вона несла людям;

o життя представників різних суспільних верств і прошарків;

o кохання; щастя чи нещастя у шлюбі;

o вірність і зрада;

o самотність людини; її ізольованість і приреченість;

o доля жінки у суспільстві і сім'ї;

o доля людей, які опинилися за межами суспільства;

o буржуазні й аристократичні звичаї у столиці та провінції;

o релігія та її вплив на людей;

o патріотичні твори про франко-прусську війну.

Гі де Мопассан створив новий тип новели, якого не знала європейська література. Аналізувати його твори досить складно, бо найчастіше сюжет і зміст у новелі не збігалися. Зазвичай автор відтворював лише окремий епізод людського буття без чітко визначеного фіналу - "шматок життя". Але кожен такий епізод був проявом глибинних процесів життя, побачити, зрозуміти й осягнути які автор запропонував читачеві. Сюжет став ніби верхнім ґрунтом, який приховував значний художній шар. Такий принцип зображення пізніше отримав назву "підтекст".

Дослідивши тему війни, Мопассан поставив широке коло питань: -відповідальність уряду за війну;

-аморальне прагнення міської та сільської буржуазії мати зиск із війни; -трагедія втягнутої у криваві події війни пересічної людини і властиве їй почуття патріотизму;

-патріотизм мопассанівських героїв не промовистий, вони не виголошували гучних гасел, не говорили про велич Франції та свій обов'язок. Майстерність Мопассана-новеліста:

o одна сюжетна лінія;

o гострота та динамічність сюжетів;

o психологічна вмотивованість усіх дій героїв;

o найсуворіший добір головного, типового в слові, образі, характері, ситуації;

o сконцентрованість в одній події, у різкому зіткненні характерів;

o драматичне напруження дії;

o прийом контрасту;

o жвавий діалог;

o мова героїв індивідуалізована;

o широке використання художньої деталі;

o несподівана розв'язка;

o різноманість форма творів;

o стислість і лаконічність.

"Сповідь"

Головні героїні - Сюзанна і Маргарита де Терель - дві рідні сестри. Центральна тема новели - тема вірності та зради.

Маргарита померла. їй було 56 років, але на вигляд - не менше 75.

Сюзанна, старша за сестру на 6 років, ридала, стоячи біля сестри на колінах. Вона була вдовою. Колись вона дуже любила одного чоловіка, він теж її любив, але Анрі незабаром помер. Дівчина вирішила ніколи більше не виходити заміж. II молодша сестра Маргарита теж сказала, що ніколи не вийде. Вона була красива і багато чоловіків закохувались у неї.

Тепер, помираючи, Маргарита благала, щоб прийшов священик, якому зізналася, що також була закохана в Анрі. Щоб він не дістався сестрі, вона підмішала йому в тістечко порошок з товченого скла, собі так само, а решту кинула в озеро. На другий день померло двоє лебедів. Невдовзі помер і Анрі, а Маргарита назавжди залишилася калікою. Маргарита попросила сестру пробачити й та пробачила: "Прощаю тебе, дитино, прощаю..."

"Мадемуазель Фіфі"

Маркіз Вільгельм фон Ейрік, мініатюрний блондин, манірний, грубий із солдатами, жорстокий, запальний. З часів вступу у Францію товариші називали його не інакше як мадемуазель Фіфі, тому що мав тонку талію, ніби затягнуту в корсет, бліде обличчя і вживав слово-паразит, яке він вимовляв з присвистом "fi-fi donc!".

Одного разу він разом зі своїми друзями вирішив розважитися і з Руана привезти панночок. На вулиці вони зустріли 5 красивих дівчат-повій. За три місяці ці жінки вже змирилися з прусаками і були впевнені, що їм добре заплатять.

Дівчат привели в їдальню і капітан сам почав "ділити" їх, оголошуючи: "№ 1 - Помела - призначений командиру...". Мадемуазель Фіфі дісталася найменша - Рашель - юна брюнетка, єврейка. Вона була справжньою патріоткою і вбила його десертним ножем. Дівчина втекла і сховалась у дзвіниці. Після відходу німецьких військ Рашель повернулася в Париж, де зустріла справжнього патріота. Він закохався в неї і вони одружились.

"Два товариші"

У центрі новели - два приятелі - Морісо і Соваж, які познайомилися свого часу на рибалці. Вони вже довгий час не бачилися, і одного разу раптово зустрілися. Приятелі зайшли в кав'ярню випити, і під час розмови вирішили піти порибалити, щоб пригадати минулі часи. Саваж сказав, що у нього був знайомий полковник, який міг пропустити їх, щоб вони не наткнулися на аванпости пруссаків.

Друзі знали, що нагорі - пруссаки, але вони ніколи їх не бачили, хоч і відчували навколо Парижа. Вони обережно підійшли до річки і почали вудити, коли почули позаду себе тупотіння. Озирнувшись, побачили озброєних чоловіків, які націлювали на них рушниці. їх схопили, зв'язали і доставили на острів.

Головний серед пруссаків припустив, що напевне вони знають пароль, якщо змогли пройти. Він пообіцяв, якщо товариші скажуть пароль, то спокійно повернуться додому. Але ж приятелі ніякого пароля не знали. Тоді офіцер наказав вистроїтись 12 солдатам і розстріляти героїв. їх убили, причепили до ніг важке каміння і скинули в річку. А офіцер велів поварові зажарити рибу, котру спіймали два приятелі.

Тема: зображення безчинства франко-прусських завойовників.

Ідея: возвеличення сили духу, мужності, патріотизму простих людей.