Логістика туризму - Смирнов І.Г. - Галікарнаський мавзолей

Відображення транспортного засобу особистого користування за античних часів.

Одним із найграндіозніших пам'ятників грецької архітектури пізньої класики вважають величну гробницю в Малій Азії, столиці невеличкої Карійської держави - Галікарнасі. Галікарнас мав зручне географічне розташування. Тут був порт, оточений природою, зручний з погляду торгівлі. Уздовж гавані розміщувалася ринкова площа, нагору через центр проклали широку вулицю, "посередині якої спорудили мавзолей, збудований у такому грандіозному масштабі, що його віднесли до семи "чудес світу", - зазначав Вітрувій.

Гробницю звела в IV ст. до н. е. цариця Артемісія. її чоловік Мавсол був багатим і жорстоким правителем, який вводив податок за податком, беручи прибутки з усього, наприклад, із похоронних обрядів.

В архітектурі Галікарнаського мавзолею вперте в грецькій архітектурі поєднано всі три відомі ордери: нижній поверх підтримували 15 доричних колон, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні - іонічними. Для мавзолею характерна сувора геометричність, масивна простота, наповнена внутрішньою силою, і прагнення до декоративності, легкості форм і правильності ліній.

Галікарнаський мавзолей - триярусна споруда. Перший ярус оточувала стрічка рельєфу з білого мармуру, у ньому розміщувався заупокійний храм площею 5000 кв. м і висотою майже 20 м. Другий ярус утворювала струнка мармурова колонада, а третій - стріха у вигляді піраміди, теж мармурова. Завершує будівлю чотирикінна колісниця (квадрига), якою керували мармурові Мавсол і Артемісія. Урочиста споруда сягала заввишки 40-50 м. Навколо гробниці розташовувалися статуї левів і вершників, які скачуть.

Зводили мавзолей будівельники Сатир і Піфій, а його скульптурну будову доручили декільком майстрам, у тому числі великому Скопасу. Збереглися уламки фриза гробниці Мавсола, що зображує битву греків з амазонками - "Амазономахія". Вчені вважають, що цю роботу викопав Скопас або його майстри. Дев'ятнадцять сторіч стояв мавзолей. Брак каменю призвів до руйнування низки найцінніших пам'ятників. Таке саме відбулося із мавзолеєм у Галікарнасі. Гробницю царя, котру трохи пошкодив землетрус, знесли лицарі - іоаніти, побудувавши з неї кам'яний монастир-фортецю. Про руйнацію Галікарнаського мавзолею відомо із середньовічної хроніки.

Квадрига зі статуями Мавсола й Артемісії, а також інші прикраси Мавзолею зберігаються нині у Британському музеї в Лондоні. Пам'ять про мавзолей у Галікарнасі залишилися у багатьох подібних спорудах, що згодом зводили в різних містах Близького Сходу.

Колос Родоський: споруджений при вході до морського порту

Це "молодший" сучасник мавзолею в Галікарнасі та храму Артеміди в Ефесі. Думка щодо його створення виникла навесні 304 р. до н. е., коли мешканці невеликого острівця біля берегів Малої Азії, стоячи на зруйнованих стінах тривалої облоги, дивилися, як зникають у морі кораблі одного з нащадків держави Олександра Македонського - сина правителя Передньої Азії та Сирії Деметрія Поліоркета.

Щоб покорити родосців, Поліоркет привіз до міста облогові машини. Гордістю його війська була гелеополіда - облогова башта з таранами та перекидним мостом, катапультами, майданчиками для десанту. Це диво тогочасної військової техніки, оббите залізом, приводили в рух 3400 воїнів. Залишаючи острів після невдалої облоги, нападники покинули на березі величезну гелеополіду, котра не виконала свого призначення. Вона і прославила місто, і принесла вигоду. Купці, які зібралися в місті після перемоги, запропонували купити гелеополіду як металобрухт за ціною 300 талантів, що становило казкову на ті часи суму. На гроші від продажу башти вирішили збудувати статую Геліоса - заступника Родосу. Родосці вірили, що острів підняли із дна моря на прохання саме цього бога.

Роботу зі статуєю доручили скульптору Харесу, учневі Ліліппа. Він запропонував виконати статую Геліоса у позі стоячи. У лівій руці Геліос тримав покривало, що спадало до землі, а праву приклав до лоба, вдивляючись у далечінь. Щоправда така поза суперечила канонам, але скульптор розумів, що Колос не втримається, якщо стоятиме з рукою, простягнутою вперед. Основою 36-метрової статуї були три масивні кам'яні стовпи, закріплені залізними балками на рівні плечей. їх підстави розміщувалися в ногах статуї та покривалі. На висоті плечей та на поясі стовпи з'єднували поперечні балки. На стовпах і балках був закріплений залізний каркас, покритий кованими листами бронзи.

Колос будували на березі гавані на штучному пагорбі облицюваному білим мармуром. 12 років ніхто не бачив статуї, оскільки як тільки на каркас встановлювали черговий пояс бронзових листів, одразу підсипали насип, що оточував Колос, аби майстри зручніше піднімалися наверх. Коли насип забрали, жителі Родосу побачили свого бога-заступника, голову якого прикрашав променистий вінець. Статую Геліоса було видно за багато кілометрів, і незабаром чутка про неї швидко поширилася античним світом. Але вже через півстоліття унаслідок сильного землетрусу Родос зруйнувався і Колос упав, при цьому найвразливішим місцем статуї виявилися коліна, відтоді й пішла назва "Колос на глиняних ногах".

Родосці намагалися підняти статую. Відомо про спроби сусідів допомогти їм у цій справі. Наприклад, єгипетський цар надіслав декілька сотень талантів міді й майстрів, однак це не допомогло. Так і залишився на березі бухти Колос - головна туристична пам'ятка острова протягом декількох століть. її бачив давньоримський учений Пліній Старший - автор "Природної історії" та "Історії мистецтв", у 33-36 книгах якої йдеться про "чудеса світу". Плінія найбільше вразило те, що не всі могли охопити руками великий палець статуї. За розповідями очевидців, він виглядав значно більшим, ніж був насправді. У римській літературі з'явились легенди про те, що Колоса побудували над входом до гавані і він був настільки величезний, що між його ногами пропливали до міста кораблі.

Понад 1000 років пролежав розколотий Колос біля Родосу. У 977 р. арабський намісник, якому потрібні були гроші, продав статую купцеві. Останній, щоб відвезти Колоса з метою переплавлення, розрізав його на частини і навантажив бронзою 900 верблюдів.