Логістика туризму - Смирнов І.Г. - 14.2. Логістичне оцінювання сучасних "чудес світу"

Якщо класичні "чудеса світу" відображали в основному найвидатніші здобутки та пам'ятки еллінської (давньогрецької) цивілізації та культури, географічно зосереджені в регіоні Східного Середземномор'я та Близького Сходу (охарактеризувавши їх, ми з'ясували наявність і значущість транспортно-логістичного чинника для кожного з них), то нові сім "чудес світу" значно різноманітніші як за часом їх створення (від ПІ ст. до н. е. до 1931 р.), так і за частинами світу, де вони розміщені (Європа, Азія, Америка). Але всі вони без винятку пов'язані з транспортно-логістичною діяльністю та інфраструктурою (див. табл. 14.1). Це твердження стосується і пам'яток, що репрезентують екзотичні та надзвичайно самобутні давні цивілізації Америки (наприклад, держави індіанців, інків та майя), які, власне, розвивалися без використання колеса та тяглового транспорту, але, незважаючи на це, створили розгалужену мережу брукованих доріг (приміром, місто давніх інків Мачу-Пікчу та священне місто майя Чичен-Ітца з його пірамідами). Важливість транспортно-логістичного фактора для створення та функціонування "чуда світу" можна простежити на прикладі скельного міста Петра (сучасна Йорданія), яке розвивалось і отримало казкові багатства тільки шляхом використання транспортно-складської та митної функцій протягом багатьох століть на перехресті караванних шляхів. Коли римляни за часів правління імператора Траяна побудували дорогу в обхід Петри (знаменита Траянова дорога або Королівський тракт1), то вона поступово збідніла та занепала, що в результаті призвело до знелюднення та перетворення на "місто мертвих" на 500 років.

Колізей

Досконала організація потоків глядачів, морські битви - навмахії; золоті колісниці над входом для імператора.

Давні римляни були переконані: поки існує Колізей, існує й Рим, поки існує Рим, існує світ. Колізей збудували у 72- 80 рр. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назву амфітеатр дістав від колоса, який стояв неподалік і зображував спочатку імператора Нерона, а потім бога сонця - Геліоса. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі якої становлять майже 1156 і 1188 м, висота зовнішніх стін - 48 м. За виставами мали змогу спостерігати одночасно 70 тис. осіб. Ряди глядачів у римському амфітеатрі, на відміну від грецького, поділялися за соціальною ознакою. З метою захисту публіки від дощу і сонця над ареною натягували тент з полотна, що закріплювався до високих щогл. Арена мала дерев'яну підлогу, котру засипали піском. її могли опускати і піднімати; інколи наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї відбувалися морські битви зі справжніми кораблями - навмахії.

Нині пам'ятка давньоримської архітектури вражає величчю і станом збереження, хоча вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Будівництво Колізею почалося у 72 р. Спочатку він називався амфітеатр Флавіїв. Його спорудження започаткував Веспасіан із роду Флавіїв, а добудував його син Тит у 80 р. Відкриття Колізею святкували 100 днів. Це найбільший у світі амфітеатр: висота майже 50 м, мав три яруси, у кожному з яких по 80 арок, чотири головних входи; розрахований на 70 000 глядацьких місць. Імператор Коммодус під час вистав одягався у шкіру лева, зображуючи Геракла. Колізей у первісному вигляді функціонував до VIII ст., коли Папа Павло Ш дозволив використати племіннику камені Колізею для зведення власного палацу. Отримавши дозвіл, кардинал протягом 12 годин вивіз стільки каменів, скільки зміг.

Ззовні Колізей прикрашали бронзові щити, а в арках розмістили статуї імператорів та богів. Імператорські входи, розташовані в кожному кінці меншої осі амфітеатру, вирізнялися гігантськими портиками, увінчаними золотою колісницею із запряженим конем. Також імператор мав особистий вхід до імператорського ложа, який пролягав під місцями для сидіння. Глядачі знаходили своїх місця за арками, пронумерованими від 1-76. Чотири головні входи не нумерували. Найліпші місця були на подіумі або за ним, підняті на 2 м над ареною. Ці місця займали сенатори, їх робили з білого мармуру, на якому висікали імена. Широкі проходи давали змогу глядачам швидко заповнювати багатотисячні трибуни. Відповідно, за потреби публіка могла залишити Колізей протягом 5-10 хвилин. Це свідчить про те, що амфітеатр був унікальною спорудою за розмірами та функціональністю не тільки тоді, але й з погляду сучасних вимог щодо безпеки глядачів на великих стадіонах. Під ареною розташовувався лабіринт приміщень для проходу гладіаторів та кліток, в яких тримали хижаків. Нині, коли арени немає, замість неї кладуть спеціальні настили для туристів. Отже, можна детально роздивлятися мистецьки спланований "закулісний світ" Колізею.

Тварин і гладіаторів огороджували парканом, а ближче до центру арени - огорожею. У результаті багаторічних грабувань, а також унаслідок пожеж і землетрусів, дві третини первісної споруди були зруйновані. Таким чином, сучасний Колізей - це лише тінь минулого, велична руїна. Амфітеатр вважають пам'ятником роду Флавіїв, який сучасники відносять до "чудес світу".