Основи охорони праці - Жидецький В.Ц. - 3.3.3. Безпека вантажопідіймального обладнання

До вантажопідіймального обладнання належать: вантажопідіймальні пристрої та механізми (лебідки, домкрати, блоки), вантажопідіймальні крани (баштові, мостові, козлові, кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Безпека вантажопідіймального обладнання забезпечується їх проектуванням, виготовленням та експлуатацією відповідно до вимог нормативних документів. Найбільш відповідальними елементами вантажопідіймального обладнання є несівні органи (канати, ланцюги, гаки), які в процесі роботи зазнають найбільшого зносу та навантаження. Тому їх необхідно розраховувати з великим запасом міцності, який залежно від виду вантажопідіймального обладнання, його призначення, режиму роботи механізму приймається в межах від 3,5 до 13. Коефіцієнт запасу міцності К посівного органу визначається за формулою

л - - ?

де Р - розривне зусилля несівного органу, Н; в - найбільше статичне навантаження несівного органу, Н.

Вибір діаметра сталевого каната залежить від діаметра барабана чи блока, який він огинає і має велике значення для забезпечення зносостійкості каната. Така залежність визначається за формулою

де І) - діаметр барабана чи блока, мм; & - діаметр каната, мм; е - коефіцієнт, що залежить від виду обладнання та режиму роботи (е = 16-35).

Оскільки несівні органи є найбільш відповідальними елементами вантажопідіймального обладнання, то за їх станом необхідно здійснювати постійний контроль.

Для створення безпечних умов роботи вантажопідіймального обладнання необхідно забезпечити надійне фіксування каната чи ланцюга на гаку і не допустити падіння вантажу. Це досягається застосуванням гаків із запобіжними пристроями (рис. 3.6, а). Для уникнення зісковзування каната чи ланцюга з блока і можливого його заклинювання через обойму блока встановлюють розпірний штифт (див. рис. 3.6, б).

Запобіжні пристрої вантажопідіймального обладнання

Рис. 3.6. Запобіжні пристрої вантажопідіймального обладнання; а - гак із запобіжною скобою 1; б - блок з розпірним штифтом 1; в - храповий механізм з валом І; храповим колесом 2; собачкою З

Вантажопідіймальні пристрої та механізми.

Для гарантування безпеки вантажопідіймальні пристрої та механізми а ручним приводом повинні мати храповий пристрій (див. рис. 3.6, б), який запобігає падінню вантажу, під час його підіймання. У гідравлічних домкратах для цього передбачено зворотний клапан. У диференційному блоці виконується пристрій, який забезпечує самогальмування вантажу на будь-якій висоті як у разі його підіймання, так і опускання. Таким пристроєм може слугувати черв'ячна передача або храповий механізм.

Лебідки з ручним приводом оснащуються безпечними ручками, які являють собою один конструктивний вузол, що складається з ручки, храпового механізму та гальма. Під час підіймання вантажу собачка, ковзаючи по зубах храпового колеса, не перешкоджає обертанню ручки. У разі припинення руху собачка вже входить у зачеплення із зубом храпового колеса, і вантаж фіксується на певній висоті. Для опускання вантажу необхідно відкинути собачку і за допомогою ручки диференційного стрічкового гальма відрегулювати швидкість опускання вантажу.

Електричні лебідки оснащені гальмівними колодками, які автоматично спрацьовують у разі вимкнення електродвигуна.

Вантажопідіймальні крани.

Відповідно до "Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" перед пуском у роботу вантажопідіймальні крани підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці (тепер Держгірпромнагляд). Не підлягають реєстрації крани усіх типів з ручним приводом; крани пересувні (талі) або поворотні консольні вантажопідйомністю до 10 т включно, керування якими здійснюється з підлоги за допомогою кнопкового апарата та ін.

Для вантажопідіймальних кранів, що підлягають реєстрації, перед пуском у роботу, після ремонту, реконструкції, встановлення на новому місці необхідно отримати дозвіл у органах державного нагляду з охорони праці.

З метою перевірки відповідності вимогам безпеки вантажопідіймальні крани підлягають періодичному технічному опосвідченню: частковому - не менше одного разу на рік; повному - не менше одного разу на три роки. Повне технічне опосвідчення включає огляд, статичне та динамічне випробовування. При частковому опосвідченні випробовування не проводяться. Під час огляду перевіряють стан крана і його механізмів, металоконструкцій, блоків, сталевих канатів та їх кріплення, надійність встановлення крана, стан колії та її заземлення, відповідність маси противаги та балансу величинам, що вказані у паспорті крана. Крім того, перевіряють роботу електрообладнання та механізмів крана, приладів та пристроїв безпеки, гальма, апаратів керування, сигналізації і т. ін.

Статичне випробовування має на меті перевірити міцність і вантажну стійкість крана. Під час такого випробовування вантаж масою, що на 25 % перевищує вантажопідйомність крана піднімається на висоту 2-3 м і утримується 10 хв. Після цього вантаж опускається і перевіряється відсутність залишкової деформації, тріщин та інших пошкоджень.

Динамічне випробовування проводиться з метою перевірки працездатності механізмів та надійності гальмівних пристроїв. Результати технічного опосвідчення записуються у паспорт крана із зазначенням терміну наступного опосвідчення.

Наказом по підприємству призначається інженерно-технічний працівник, відповідальний за справний стан та безпечну експлуатацію вантажопідіймальних машин та механізмів.

У залежності від типу вантажопідіймальні крани повинні бути обладнані відповідними приладами та пристроями безпеки: кінцевими вимикачами, обмежувачем вантажопідйомності, протиугінними пристроями, блокуваннями, сигналізацією і т. ін. Кінцеві вимикачі автоматично вимикають двигун, якщо гак або стріла підходять до верхнього крайнього положення. Вони також зупиняють механізми пересування кранів та вантажних візків перед тим, як вони підійдуть до упорів. Обмежувач вантажопідйомності запобігає перевантаженню кранів; він автоматично вимикає механізм підіймання, якщо маса вантажу перевищує вантажопідйомність крана більше ніж на 10 %. Протиугінні пристрої призначені для утримання від переміщення рейкового крану, що працює на відкритому повітрі внаслідок дії на нього вітру. Основним елементом протиугінних пристроїв є рейкові захоплювачі.

Ліфти

Призначені для переміщення людей та вантажів між поверхами. Вони поділяються на пасажирські, вантажопасажирські, вантажні з провідником, вантажні без провідника, вантажні малі вантажопідйомністю до 160 кг включно (площа підлоги кабіни - 0,9 м2, висота - 1,0 м).

Основним нормативно-правовим документом, який регламентує безпечну експлуатацію ліфтів є "Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів". Відповідно до цього документа перед пуском у роботу ліфти всіх тилів, крім вантажних малих вантажопідйомністю до 160 кг включно, підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці (тепер Держгірпромнагляд). Цей же орган видає дозвіл щодо експлуатації ліфта на підставі акта технічної готовності та результатів первинного технічного опосвідчення. Періодичні технічні опосвідчення проводяться не рідше ніж один раз на рік і включають огляд, статичне та динамічне випробовування.

Відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію ліфтів покладаються наказом на особу з технічної адміністрації підприємства, якій належить ліфт, або на особу зі спеціалізованої організації, яка здійснює за договором нагляд за ліфтами.

Ліфти повинні бути оснащені запобіжними та блокувальними пристроями. Найважливішими з таких пристроїв є: дверні контакти, автоматичні дверні затвори, уловлювачі, кінцеві вимикачі, обмежувачі швидкості та вантажопідйомності.

Двері ліфтової шахти повинні мати контакти, що унеможливлюють пуск кабіни при відкритих дверях. Шахтні двері необхідно забезпечити затворами, які автоматично закриваються при підійманні кабіни з рівня даного поверху на будь-яку відстань і не відкриваються за відсутності кабіни на даному поверсі.

Уловлювачі, якими оснащують ліфти, призначені для утримання кабіни в шахті у випадку обриву чи послаблення канатів, а також при збільшенні швидкості її руху вниз на 40 % і більше у порівнянні з номінальною.

Ліфти необхідно оснастити кінцевими вимикачами, які призначені для автоматичної зупинки приводу ліфта у випадку переходу кабіною верхнього чи нижнього крайнього положення більше ніж на 0,2 м.

Шахти ліфтів огороджуються з усіх сторін і на всю висоту металевими листами товщиною не менше 1 мм чи металевою сіткою з діаметром дроту 1,2 мм.

До обслуговування ліфтів допускаються особи не молодші 18 років, які закінчили спеціальні курси і отримали посвідчення.

3.3.4. Безпека внутрішньозаводського транспорту
3.3.5. Безпека внутрішньоцехового транспорту
3.4. Електробезпека
3.4.1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
3.4.2. Види електричних травм. Причини летальних наслідків від дії електричного струму
3.4.3. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
3.4.4. Допустимі значення струмів і напруг
3.4.5. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
3.4.6. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмовідних частин електромереж
Двофазне (двополюсне) доторкання
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru