Внутрішньозаводський транспорт призначений для перевезення в межах підприємства (до цехів та складів або ж від них) сировини, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва. Вибір засобів внутрішньозаводського транспорту (залізничного, автомобільного, авто- і електронавантажувачів тощо) визначається, головним чином, масштабом і видом виробництва.
На території підприємства, на видних місцях, встановлюються схеми руху транспортних засобів та працівників. З метою забезпечення безпеки, в'їзди та виїзди для транспорту і входи та виходи для людей облаштовують окремо. Кількість транспортних шляхів та їх ширина залежать від кількості та насиченості вантажопотоків конкретного виробництва. При цьому до уваги беруться зручність та безпека руху. В тупикових частинах доріг потрібно передбачити майданчики для розвороту автомобілів. Дороги повинні утримуватись у справному стані, їх необхідно очищати від снігу та льоду.
Швидкість руху транспорту на території підприємства залежить від виду та стану доріг, інтенсивності транспортних і людських потоків, виду транспортного засобу, особливостей та габаритів вантажів, що перевозяться. Так, швидкість залізничного транспорту на території підприємства не повинна перевищувати 10 км/год. Для автомобільного внутрішньозаводського транспорту така ж швидкість допускається лише тоді, коли забезпечується безпека руху: дорога в хорошому стані, шлях вільний і його добре видно. Швидкість руху автомобільного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год при в'їзді та виїзді з цеху, при поворотах, при русі на перехрестях, у густому тумані, при русі назад і т. ін. Для полегшення проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють спеціальні естакади та платформи висотою на рівні підлоги кузова автомобіля. На транспортних засобах вантаж розташовують так, щоб під час його транспортування він не міг самовільно зміщуватись, порушувати стійкість машини, випадати, обмежувати оглядовість водія, закривати світлові та сигнальні прилади, номерні знаки.
Освітленість проїздів на території підприємств повинна бути не менше ніж 0,5 лк, а біля воріт і майданчиків відкритого паркування транспортних засобів - не менше 5 лк.
Навантажувачі (авто- та електро-), штабелери та електрокари
Досить часто застосовуються як внутрішньозаводський транспорт, оскільки дають можливість швидко захопити вантаж, перемістити його на необхідну відстань, підняти на потрібну висоту (в межах можливої) і укласти вантаж у штабелі, не застосовуючи при цьому ручної праці. їх використання дозволяє значно скоротити трудомісткість і час, які витрачаються на вантажно-розвантажувальні роботи, а також забезпечити безпеку праці під час виконання таких робіт.
Безпечна експлуатація автонавантажувачів, штабелерів та електрокарів передбачає обов'язкове дотримання всіх вимог безпеки. Вилковими захоплювачами навантажувача допускається піднімати вантаж лише у разі наявності просвіту між ним та землею (підлогою). Тому вантажі, що призначені для виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням навантажувачів, повинні мати спеціальну упаковку або укладатись на піддони (контейнери). Вилками навантажувача дозволяється підіймати вантаж довжиною не більше 4 м. У разі підіймання вантажів довжиною 6-7 м на вилки навантажувача необхідно надягнути дерев'яні щити довжиною 2,0-2,5 м, на які й укладається вантаж. Перед підійманням та транспортуванням вантажу необхідно перевірити, чи маса вантажу відповідає вантажопідйомності навантажувача, а його ширина - ширині проїзду. Вантаж необхідно рівномірно розподілити на обидва захоплювачі; при цьому він не повинен виступати за габарити вилок більше, ніж на третину їх довжини. Висота підіймання вантажу від землі під час його перевезення не повинна перевищувати 0,5 м.
Важелі керування навантажувачами та електрокарами, а також місця водіїв необхідно огороджувати для того, щоб запобігти пораненню чи травмуванню ніг або рук водія. Навантажувачі та штабелери, призначені для підіймання вантажів на висоту понад 2,0 м необхідно обладнати захисним огородженням над головою водія або кабіною.
З метою забезпечення безпеки навантажувачі, штабелери та електрокари необхідно обладнати такими засобами: гальмами з ручним та ножним керуванням; звуковим сигналом; стоп-сигналом; робочим освітленням (фарами); пристроєм, що унеможливлює використання транспортного засобу сторонньою особою; автоматичним пристроєм, що вимикає двигун і вмикає гальмо у разі звільнення водієм ручки керування і кінцевими вимикачами, які вимикають систему у випадку перевищення допустимої висоти підіймання. Електронавантажувачі повинні ще мати спеціальні пристосування, які захищають механізм підіймання від перенавантаження.
Швидкість руху транспорту всередині приміщення (складу) по головних проходах не повинна перевищувати б км/год, а при в'їзді та виїзді з дверних отворів - не більше 3 км/год.
Електронавантажувачі та електрокари на відміну від автонавантажувачів, характеризуються простотою обслуговування та керування, безпечні в пожежному відношенні, не виділяють шкідливих газів та парів і не створюють шуму. Тому перевагу у використанні необхідно надавати саме їм.
3.4. Електробезпека
3.4.1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
3.4.2. Види електричних травм. Причини летальних наслідків від дії електричного струму
3.4.3. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
3.4.4. Допустимі значення струмів і напруг
3.4.5. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
3.4.6. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмовідних частин електромереж
Двофазне (двополюсне) доторкання
Однофазне (однополюсне) доторкання