Логіка - Жеребкін В.Є. - 9.8. Складні і складноскорочені силогізми

Складним силогізмом, або полісилогізмом, називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.

Полісилогізм — це ланцюг силогізмів. Будується він таким чином, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновком наступного силогізму (епісилогізму) і т. д.

Полісилогізм має таку схему:

Існує два види полісилогізмів: прогресивні та регресивні.

Прогресивними називаються такі полісилотізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Прикладом прогресивного полісилогізму є такий умовивід:

Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму стає меншим засновком наступного. Наприклад:

У практиці мислення ми рідко маємо справу із повними полісилогізмами, користуючись звичайно скороченими формами. Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. "Сорит" — грецьке слово, в перекладі на українську мову означав "купа" засновків).

Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.

Гокленїівський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки епісилогізмів).

Схема гокленіївського сориту:

Приклад гокленіївського сориту:

Аристотелівський сорит — скорочена форма регресивного полісилогізму, в котрому випущені менші засновки. Схема цього сориту така:

У категоричному силогізмі ми здобуваємо нове знання в результаті зв'язку двох найближчих класів: роду й виду або окремого предмета цього роду. Проте у процесі пізнання доводиться пов'язувати якийсь клас предметів або окремий предмет не тільки з найближчим, а й най віддаленішим родом. У таких випадках користуються не категоричним силогізмом, а иолісилогізмом, котрий створює можливість завдяки ряду проміжних класів установити зв'язок того чи іншого класу (або окремого предмета) із найвіддаленішим класом, дає змогу переходити від знання одного явища де знання другого, з ним пов'язаного, від нього — до знання третього явища і т. д.

Ця особливість полісилогізмів є основою для широкого їх використання в пізнанні, і особливо в судовому дослідженні.

У слідчій практиці полісилогізм часто служить формою переходу від факту безпосередньо даного через ряд проміжних фактів до головного, шуканого факту. У наведеному прикладі безпосередньо даним, вихідним є встановлений експертизою факт: "Смерть потерпілому заподіяна цією кулею". Від цього факту зроблено перехід до знання другого факту, пов'язаного з першим: "Ця куля випущена із пістолета (ТТ) № 12437". Від цього проміжного факту до нового проміжного факту: "Із цього пістолета стріляв тільки Петренко", а від нього вже перейшли до головного факту: "Смерть потерпілому заподіяна Петренком".

Полісилогізм виступає засобом визначення головної причини злочинної полії. У таких випадках слідчий, установивши безпосередню причину, шляхом умовиводу переходить до причини, котра її викликала, від неї — до причини цієї причини і т. д. Наприклад:

Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. Наприклад:

До складноскорочених умовиводів відносяться також і епіхейрема. Епіхейремою називається такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентимеми. Приклад епіхейреми:

9.9. Умовиводи із суджень із відношеннями

Умовиводи із суджень із відношеннями — це такі умовиводи, засновки котрих є судження з відношеннями (аRb). Приклади таких умовиводів.

Умовиводи із суджень із відношеннями — це особливий вид дедуктивних умовиводів, їх не можна сплутувати з категоричним силогізмом.

У категоричному силогізмі, як відомо, висновок робиться завдяки середньому терміну (М). В умовиводах із суджень із відношеннями середнього терміна немає.

Щоб поняття виконувало роль середнього терміна, воно має бути одним і тим же в обох засновках. З'ясуймо, чи є таке поняття, а отже середній термін, у нашому першому прикладі? Аналіз розпочнемо з висновку. Припустімо, у висновку цього прикладу "Львів" — менший термін (S), а "південніше Києва" — більший термін (Р). Позначимо ці терміни в засновках. Поняття, що лишилися не позначеними, "Харків" у першому засновку і "південніше Харкова" у другому — різні, тому сприймати їх як середній термін не можна. Отже, середнього терміна у цьому умовиводі немає. Висновок із засновків у ньому зроблено не через середній термін, а іншим шляхом.

Логічною основою висновків в умовиводах із суджень із відношеннями є логічні властивості відношень.

Між предметами і явищами дійсності, як відомо, існують різні відношення, наприклад: "З більше 2", "Суми північніше Полтави", "Факт А виник раніше від факту В", "Факт А виник одночасно з фактом В", "Іван — брат Петра" і т. д. Ці відношення мають певні логічні властивості. Найважливішими логічними властивостями відношень є такі: симетричність, рефлексивність, транзитивність тощо.

Симетричність. Відношення називається симетричним, якщо воно мас місце як між предметами а і b, так і між предметами b і а. У вигляді формули властивість симетричності записується так: аRb →bRа.

Властивість симетричності підлягає правилу: якщо судження аRb істинне, то істинне й судження bRа.

Властивістю симетричності володіє, наприклад, відношення родинності, відношення рівності, відношення одночасності, відношення схожості і т. д. Так, якщо а — родич b, то і b — родич а, якщо факт а виник одночасно з фактом b, то й факт b виник одночасно з фактом а; якщо а дорівнює b, то й b дорівнює а і т. д.

Ллє деякі відношення не симетричні. Наприклад, відношення "а — батько b" не симетричні, оскільки "b — не батько а".

Рефлексивність. Рефлексивним відношення між предметами буде тоді і тільки тоді, коли кожен предмет знаходиться в такому ж відношенні і до самого себе. Властивість рефлексивності у вигляді формули записують так: аRb →bRа bRb.

Правило: якщо судження аRb істинне, то будуть істинними і судження аRа і bRb.

Рефлексивними є, наприклад" відношення рівності (а = 6), оскільки і предмет а і предмет b тотожні, відношення одночасності (а одночасне із b), оскільки і а одночасне з самим собою, і b одночасне з самим собою. Алe відношення "а більше за b" і рефлексивне, оскільки пі а, ні b у цьому відношенні до самих себе не знаходяться: не можна сказати, що "а більше за b", а "b більше за b". І рефлексивні, наприклад, і відношення "бути раніше", "бути пізніше", "бути вищим" тощо. Із істинності судження "а раніше від b" (аRb) не випливає істинність суджень "а раніше від b" (аRb) і "b раніше від b" (bRb).

Транзитивність. Транзитивним називається таке відношення, коли воно, маючи місце між предметами а і b, а також між предметами b і с, має місце і між предметами а і с. Властивість транзитивності можна виразити формулою

Правило: якщо судження аRb істинне і судження bRс істинне, то буде істинним і судження аRс.

Властивість транзитивності мають також відношення: відношення рівності, відношення "більше", "менше", "бути раніше", "бути пізніше", "бути північніше" і т. д. Наприклад, якщо а = b, b = с, то неодмінно випливає, що й а = с; якщо подія а виникла пізніше від події b, а подія b виникла пізніше від події с, то, отже, подія а виникла пізніше від події с.

Відношення ж "бути співучасником" інтранзитивне. Наприклад, із того, що а — співучасник b, а b — співучасник с, неодмінно не випливає, що а — співучасник с. Інтранзитивне і відношення "бути другом". Якщо а — друг b, а b — друг с, то це не означає, що а — друг с. Вони можуть і не знати один одного.