Логіка - Жеребкін В.Є. - Сполучений метод схожості і різниці

Метод єдиної різниці — це умовивід про причину явища, яке ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає із випадком, коли це явище не настає. Якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різні тільки в одній обставині, то ця обставина, наявна в першому випадку і відсутня у другому, і е причиною явища, що вивчається. У вигляді схеми метод єдиної різниці записується так:

Прикладом умовиводу за методом різниці може бути висновок про вплив сонячного світла на забарвлення листя рослий. Порівнюючи рослини, схожі за всіх обставин і різні тільки за тим, що одна з них росте на сонячному світлі, а друга в темряві, помічають, що та, котра зростає на осонні, має зелене забарвлення, а та, що позбавлена сонячного світла, зеленого забарвлення не має. На цій підставі за методом різниці роблять висновок, що причиною зеленого забарвлення листя рослин є сонячне світло.

Метод різниці порівняно з методом схожості має ряд переваг, завдяки яким він є ціннішим, ніж метод схожості, і частіше застосовується у науковій і практичній діяльності людини. Переваги ці такі:

1. Якщо метод схожості пов'язаний, як правило, зі спостереженням, то метод різниці пов'язаний головним чином із експериментом. Тому висновки за методом різниці мають більший ступінь імовірності, ніж висновки, здобуті за методом схожості.

2. Використовуючи метод схожості, слід брати якомога менше випадків, коли явище настає. Застосовуючи ж метод різниці, досить знати два випадки, і збільшення кількості випадків не збільшує ступеня ймовірності висновку.

Метод різниці в судовій практиці застосовується досить широко. Особливо часто ним користуються в судовій експертизі, під час проведення слідчих експериментів, а також висування версій із кримінальних справ.

Приклад. У справі про крадіжку в продуктовому магазині, скоєну працівниками цього магазину, необхідно було встановити спосіб крадіжки. У слідчого виникло припущення, що продукти продавалися в магазині пертим сортом, а після їх реалізації, позначений в накладних сорт товару змінювався з першого на другий. Перед експертизою було поставлене запитання: чи не дописані в накладних другі "палички" (штрихи) римської цифри "П", якою позначається сорт товару? Висновок було зроблено за методом різниці. Оскільки при сполученні всіх написаних під копірку примірників накладних вони в усьому були схожі (збігалися тексти всіх граф і підписи) і тільки в одному відмінні — другі "палички" позначення сорту "II" не збігалися, то було зроблено висновок про те, що "палички" цифри "ІІ" (єдина відмінність) не збігалися і є наслідком того, що вони написані не одночасно з усім реквізитом накладних, тобто дописані.

Сполучений метод схожості і різниці

Сполучений метод схожості і різниці е сполучення методу схожості і методу різниці. Умовивід за допомогою цього методу будується таким чином. Розглядаються ряди в усьому відмінні і тільки за однієї обставини схожі випадки, в яких досліджуване явище настає. Потім розглядають ряд випадків, у котрих те ж саме явище не настає і які відрізняються від випадків першого ряду тим, що в них відсутня схожа для першого ряду випадків обставина. Оскільки за наявності обставини, спільної для всіх випадків першого ряду, явище, котре вивчається, настає, а за відсутності цієї обставини у випадках другого ряду подібне явище не настає, то роблять висновок, що єдино схожа для випадків першого ряду обставина і е причиною явища, що вивчається. Схема сполученого методу схожості і різниці така:

Загальне правило сполученого методу схожості і різниці формується так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища мають загальним лише одну обставину, а два чи більше випадків не виникнення цього явища мають загальним тільки відсутність тієї ж обставини, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Прикладом висновку про причини явища за сполученим методом схожості і різниці є такий. Експерт проводить кілька пострілів із пістолета ТТІК-10375 на різній відстані, з різного положення, в різні об'єкти. Кулі при цьому щоразу дістають чимало різноманітних деформацій і слідів. Зіставляючи сліди, що лишилися на кулях, експерт виявляє слід а, котрий має місце на всіх кулях. Роблячи потім постріли із іншого пістолета тієї ж системи в ті ж об'єкти, на тій же відстані і в тім же положенні, експерт встановлює, що слід а на вистріляних із цього пістолета кулях відсутній. На цій підставі за сполученим методом схожості і різниці робиться висновок про те, що наявний на кулях слід а причинно пов'язаний з особливостями каналу ствола пістолета ТТІК-10375.

Сполучений метод схожості і різниці дає висновок імовірніший, ніж висновок за кожним із цих методів окремо, тому в судовій експертизі для встановлення причинного зв'язку між явищами до цього методу вдаються досить часто.

Метод супутніх змін

Сутність методів супутніх змін полягає ось у чому. Припустімо, нам необхідно визначити причину явища а, котре спостерігається за обставин ABC. Якщо виявиться, що щоразу слідом за зміною обставини А за незмінністю всіх інших обставин (ВС) змінюється також і явище а, котре вивчається, то можна дійти висновку, що явище а перебуває в причинному зв'язку з обставиною А. Схема методу супутніх змін:

Загальне правило методу супутніх змін формулюється так: якщо виникнення чи зміна одного явища щоразу неодмінно викликає певні зміни іншого явища, то обидва ці явища перебувають у причинному зв'язку одне з одним.

Приклад. Ще в давнину було помічено, що періодичність морських припливів і зміна їхньої висоти відповідає змінам у положенні Місяця. Найбільші припливи відбуваються в дні новомісяччя та повного Місяця, найменші — у дні квадратур (коли напрямок від Землі до Місяця й Сонця створює прямий кут). На цій основі за метолом супутніх змін був зроблений висновок про те, що морські припливи викликаються певним положенням Місяця.

За методом супутніх змін доводиться, наприклад, положення про те, що тертя є причиною сповільнення руху. Порівнюючи ряд випадків руху тіл, ми помічаємо, що чим більше тертя, тим більше уповільнення і, навпаки, чим менше тертя, тим менше сповільнення руху. Звідси робиться висновок, що уповільнення руху перебуває у причинному зв'язку з тертям.

Метод супутніх змін застосовується тоді, коли виучуване явище (а) не може бути цілком відокремлене від передуючої обставини (А). Так, під час вивчення припливів і відпливів морів аж ніяк не можна ізолюватися від Місяця, так само як не можна відокремити рух від тертя. Тому, вивчаючи подібні явища, користуються не методом розрізнення, а методом супутніх змін.

Метод остач

Метод остач є висновок про причину явища, який ми робимо на основі дослідження обставин, до складу яких, окрім відомих причин, що викликають уже відомі явища, входить ще якась невідома нам причина (обставина), що зумовлює те явище, причину котрого ми шукаємо.

Припустімо, що складне явище ас викликається обставинами АС і ще невідомою обставиною А. Знаючи, що частина явища ас викликається обставиною В, а частина с — обставиною С, ми робимо висновок, що частина а явища аЬс викликається обставиною А. Схема методів остач така:

Загальне правило методу остач таке: якщо складне досліджуване явище (аbс) викликається складною причиною (АВС), котра складається із сукупності однорідних передуючих обставин і ми знаємо, що деякі з цих обставин є причинами частини явища, то остача цього явища викликається останніми обставинами.

Яскравим прикладом висновку за методом остач відомим в історії науки було відкриття планети Нептун. Астрономи, спостерігаючи планету Уран, установили, що вона відхиляється у своєму русі від вирахуваної орбіти. Спроба пояснити їх відхилення та впливи інших відомих на той час планет позитивних результатів не дала. Розрахунки показали, що ні інші планети, ні Сонце не є причиною спостережуваного відхилення орбіти Урана. Залишалося допустити тільки одне: наявна ще якась невідома планета, котра і впливає на рух Урана. Вирахувавши місцезнаходження цієї невідомої планети, вчені дійсно виявили незабаром нову планету, що дістала назву Нептун.

Метод остач широко застосовується в судовій практиці. Ним нерідко користуються, зокрема, для визначення кількості співучасників злочину.

Наприклад, під час скоєння крадіжки у гр-на А. злочинці проникли до будинку, зламавши віконне скло. На місці крадіжки були виявлені сліди пальців рук на скалках розбитого віконного скла і предметах обстановки, розкиданих злочинцями. Наступного дня за підозрою у скоєнні крадіжки були затримані М. і Н., котрі призналися у вчиненні злочину і заявили, що окрім них, ніхто в цьому злочині участі не брав. Криміналістичною експертизою було встановлено" що сліди рук на предметах обстановки дійсно залишені затриманими, але сліди рук на скалках скла не належали жодному з них. Це послужило підставою для висновку за методом остач про те, що в крадіжці брала участь ще одна особа. Нею, як установило потім слідство, виявився Л.

Метод остач
10.11. Зв'язок індукції і дедукції
Розділ 11 АНАЛОГІЯ
11.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією
11.2. Аналогія в судовому пізнанні
Розділ 12 ДОВЕДЕННЯ І СПРОСТУВАННЯ
12.1. Поняття доведення
12.2. Логічне доведення і судовий доказ
12.3. Побудова доведення
Теза доказу
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru