Логіка - Жеребкін В.Є. - 11.2. Аналогія в судовому пізнанні

Умовивід за аналогією використовується у судовому дослідженні досить широко. Слід, проте, мати на увазі, що аналогія застосовується не на всіх етапах судового пізнання, а тільки па початку судового дослідження, на стадії попереднього розслідування кримінальних і цивільних справ. На стадії ж розгляду справ у суді аналогія не застосовується.

Оскільки аналогія дає висновки тільки ймовірні, проблематичні, а не достовірні, то вона не може бути формою доказу. Висновки, здобуті за аналогією, не можна вважати доведеними. За аналогією не можна обґрунтувати винність обвинувачуваного, передати його під суд. Вирок, в основі якого знаходяться висновки за аналогією, визнається незаконним і підлягає скасуванню. За аналогією не може вважатися обґрунтованим жоден остаточний висновок у справі.

На стадії попереднього розслідування кримінальних справ аналогія поряд із дедукцією та індукцією є одним із найпоширеніших способів логічної обробки фактичного матеріалу і висування версій.

Найчастіше аналогія використовується під час розслідування кримінальних справ за способом їхнього скоєння. Схожість двох чи більше злочинів за способом їхнього скоєння є основою для висновку за аналогією про те, що всі ці злочини скоєні однією й тією ж особою (або однією групою осіб).

Приклад. Протягом кількох років у двох суміжних районах міста Л. мало місце кілька вбивств та пограбувань, схожих одне на одне за обставинами і способами скоєння. Цими схожими обставинами були такі: 1) всі убивства скоєні в двох суміжних районах міста Л.; 2) злочинець чи злочинці в усіх випадках діяли вдень, зухвало, відкрито, раптово, жорстоко і без будь-якого приводу вбивати або намагалися вбити всіх осіб, котрі перебували в приміщеннях, на які вони нападали; 3) в усіх випадках метою вбивства було пограбування; 4) злочинці не гребували нічим, викрадаючи в окремих випадках цукерки, малоцінні речі, незначні суми грошей; 5) у чотирьох із п'яти випадків злочинець чи злочинці для вбивства застосовували пістолет ТТ; 6) усі вбивства були скоєні в будинках, окремо розташованих.

На основі схожості в усіх випадках перелічених ознак за аналогією дійшли висновку про схожість цих злочинів і в такій ознаці, як суб'єкт злочину, тобто висновок про те, що всі злочини скоєні однією й тією ж особою чи однією й тією ж групою осіб.

Важлива роль належить аналогії під час планування слідства. Тут вона застосовується як метод визначення того, які обставини і факти можуть мати відношення до цієї справи, і, отже, мають бути включені до плану розслідування.

Висновок про факти, що підлягають включенню до плану розслідування, роблять на основі схожості цієї кримінальної справи з кримінальними справами, раніше розслідуваними. Так, якщо під час розслідування справи про крадіжку в достатній кількості даних про те, що в магазині широко практикувався обман покупців продавцями, а утворені лишки присвоювалися, то слідчий, виходячи з досвіду розслідування подібних злочинів, включає до плану розслідування цієї справи такі факти, котрі мали місце під час скоєння уже розкритих злочинів, якщо в тих випадках доводилося проводити перевірку лічильників кас, штучних відділів магазину і т. д., то й під час розслідування цього злочину необхідно включити до плану розслідування перевірку таких фактів.

Взагалі у слідчій практиці аналогія має певне значення всюди, де є можливість порівняти на основі схожості ознак один злочин із іншим. Тому вдаються до аналогій під час розслідування кримінальних справ досить часто.

У правовій теорії і судовій практиці користуються такими поняттями, як аналогія права та аналогія закону.

Аналогія права — це поширення загальних принципів права на такі життєві факти і відносини, котрі не передбачені певною формою права. Так, у випадку відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює схожі відносини, а за відсутності такого закону суд виходить зі змісту законодавства. Аналогія права за своєю логічною структурою є висновком за аналогією та дедуктивним умовиводом. Як великий засновок при аналогії права береться те чи інше загальне положення права. Меншим засновком виступає конкретний випадок, непередбачений нормою права, але потребує правового врегулювання. Остаточний висновок — це висновок про даний конкретний випадок на основі загального принципу права.

Аналогія закону — поширення норми права, встановленої для одного виду відносин, на інші, не передбачені законом відносини, але схожі з тими, котрі врегульовані даною нормою права.

Аналогія закону за логічною структурою є умовиводом не дедуктивним, як аналогія права, а висновком за аналогією у власному розумінні цього слова. Аналогія закону в логічному відношенні є умовиводом за аналогією. Аналізуючи закон, переносять ознаку з одного випадку (передбаченого законом) на інший випадок (непередбачений законом) на підставі схожості цих випадків у ряді інших істотних ознак.

Аналогія закону і аналогія права є методами поповнення прогалин права. Під прогалинами права розуміють відсутність у діючому праві норми права, під яку б підпадав даний випадок. Наявність прогалин у праві пояснюється тим, що жоден закон, яким би повним він не був, не може заздалегідь передбачити всю різноманітність явищ суспільного життя, що потребують правового регламентування. Тому, коли в праві відсутня стаття, на основі якої має бути врегульований існуючий у дійсності конкретний випадок, вдаються до аналогії права або аналогії закону. Аналогія права й аналогія закону застосовуються переважно в цивільному праві. У кримінальному праві аналогія права та аналогія закону неприпустимі, оскільки за діючим законодавством немає злочину, не передбаченого законом.