Логіка - Карамишева Н.В. - Об'єкт дослідження сучасної науки

У сучасній науці вирізняють такі об'єкти досліджень:

1. Емпіричний і абстрактний.

Емпіричний об'єкт - це об'єкт (предмет, явище, процес, подія), що існує об'єктивно поза мисленням людини в певному просторово-часовому вимірі. Емпіричні об'єкти поділяються на такі, що спостерігаються безпосередньо за допомогою органів відчуття, і такі, що спостерігаються опосередковано за допомогою різноманітних приладів спостереження. Приклади емпіричних об'єктів, які вивчають різні науки, - атом, метал, рослина, тварина, космічне тіло, вода, людина, артефакт культури (архітектурна споруда, книга, техніка, кіно та ін.).

Абстрактний об'єкт - 1) предмет, що існує уявно (в думках, подумки): продукт абстрагуючої діяльності мислення; продукт творчої уяви людини (літературний образ, казковий образ, фантастичний образ); 2) об'єкт мислення, який створює його зміст. Розрізняють такі види абстрактних об'єктів, що вивчає сучасна наука: класи предметів; властивості предметів, явищ, процесів, подій; відношення між предметами; системи об'єктів; розвиток систем та ін. Приклади абстрактних об'єктів, що вивчають сучасні науки: Всесвіт (система Галактик), біосфера, Сонячна система, популяція тварин на Землі, суспільна система і под.; математичні об'єкти - число, вектор, величина, множина тощо.

2. Ідеалізований і конструктивний.

Ідеалізований об'єкт - теоретична модель, створена в певній науці методом ідеалізації (грец. idea - ідея, вигляд) для вивчення реально існуючих об'єктів, котрі пізнають, досліджують учені. Особливості ідеалізованих об'єктів полягають в тому, що властивості, які надаються їм, у чистому вигляді відсутні в реально існуючих (емпіричних) об'єктів, котрі досліджують. За допомогою ідеалізованих об'єктів моделюється певний стан або ситуація, в умовах якої виявляють властивості реально існуючих об'єктів. Приклади ідеалізованих об'єктів у фізиці - "ідеальний газ", "абсолютний нуль температури", "супергравітація"; в соціології - "ідеальний тип".

Конструктивний об'єкт - це об'єкт, створений (побудований) з інших об'єктів методом конструювання. За структурною побудовою конструктивні об'єкти поділяють на прості й складні. Приклади простих - літери алфавіту певної природної або штучної мови, з яких творяться складні конструктивні об'єкти - слова, формули за певними правилами. До конструктивних об'єктів належать математичні об'єкти, об'єкти сучасної символічної логіки.

Створення конструктивних об'єктів - предмет дослідження конструктивної логіки та конструктивної математики.

3. Віртуальний об'єкт (середньолат. - здібний, сильний) - об'єкт, існування якого неможливо зафіксувати безпосередньо, але існування якого допускається й іноді підтверджується ефектами, котрі можна виміряти; об'єкт існування якого виявляється за наявності певних умов, наприклад, у процесі взаємодії зі суб'єктом, що пізнає світ, скажімо, "віртуальний світ", який виникає на екрані монітора в комп'ютерній системі за взаємодії "людина - комп'ютер".

Приклад такого об'єкта - віртуальні частинки, що вивчає квантова фізика.

Науковий термін

Для позначення об'єктів дослідження в науку вводять спеціальні терміни.

Науковий термін - символ для позначення емпіричних, абстрактних, ідеалізованих, віртуальних об'єктів, які досліджує конкретна наука. Розрізняють емпіричні й теоретичні терміни.

Емпіричні терміни позначають емпіричні об'єкти, а теоретичні терміни - абстрактні. Теоретичні терміни поділяють на предикатні (позначають властивості емпіричних або абстрактних об'єктів), релятивні (позначають відношення між емпіричними або абстрактними об'єктами), пропозиційні (позначають висловлювання).

Для оперування емпіричними або теоретичними термінами доцільно визначати їх смисл і значення відповідно до логіко-семантичних методів аналізу мовних виразів (див. 2.4). Емпіричний термін позначає емпіричний об'єкт, і відповідно, його значенням є певний емпіричний об'єкт або денотат для емпіричного терміна. Так, емпіричний термін "планета" має такий смисл - космічне тіло, яке обертається навколо Сонця і світить відбитковим випромінюванням, а предметне значення (денотат) - одна із планет Сонячної системи, наприклад, Земля.

Теоретичний термін позначає абстрактний об'єкт. Відтак його значенням є певний абстрактний об'єкт чи денотат для теоретичного терміна. Скажімо, теоретичний термін "висловлювання" - абстрактний об'єкт науки логіки, властивість якого означає мати п-кількісних значень (два - "істинне", "хибне", або п > 2). Денотатом для абстрактного об'єкта "висловлювання" буде конкретне висловлювання, наприклад "усі люди смертні", яке має істиннісне значення.

Теоретичний термін "натуральне число" - це абстрактний об'єкт математики. Його смисл - "результат рахунку кінцевої кількості предметів", а предметне значення (денотат) - будь-яке число, скажімо, число "чотири".

Стосовно теоретичних термінів сформульовано таке положення: незалежно від синтаксичної побудови, будь-які терміни тотожні за смислом тоді й лише тоді, коли вони тотожні за значенням, тобто позначають один і той самий абстрактний об'єкт. Наприклад, арифметичні терміни "8 - 2", "4 + 2", "З + 3" різні за синтаксичною побудовою, але тотожні за смислом і значенням, тобто предметне значення (денотат) для цих термінів - число "шість".

Щодо емпіричних термінів це положення не діє, оскільки вони можуть мати різний смисл і бути нетотожними за значенням (приклад Г. Фреге про "ранкову зірку" та "вечірню зірку"; див. 2.4). Якщо ототожнювати смисл і значення емпіричних термінів, то може виникнути антиномія відношення найменування (див. 2.4).

Сукупність термінів конкретної науки називають науковою термінологією.

Введення термінів у конкретну науку здійснюють на принципах: предметності (визначення денотату для конкретного терміна, що вводять у науку); однозначності (науковий термін повинен мати чітко визначений смисл і лише один денотат, тобто предмет позначення); відносності (науковий термін існує лише в певній системі наукового знання).

Уведений в конкретну науку методами абстрагування й ідеалізації термін, концептом якого є поняття, з погляду логіки може мати лише один смисл, але не мати предметного значення, тобто бути порожнім. У процесі наукового пізнання введений у науку термін наповнюється фактичним смислом і значенням або не наповнюється, тобто визначається як порожній. Наприклад, у квантову фізику був введений термін "кварк". Фізики суто логічно надали йому такий смисл: "Кварк - фундаментальна частинка, яка володіє електричним зарядом, кратним е/3, і не спостерігається у вільному стані". Реальність кварків підтверджують фізичними експериментами, тобто цей термін набув не лише смислу, а й предметного значення (фактичного обсягу).

Кожен науковий термін, що вводять у науку, потребує визначення або дефініції, тобто логічної операції, за допомогою якої уточнюють походження терміна, розкривають його зміст, отже, визначають концепт терміна (поняття). Розрізняють два види визначення наукових термінів - семантичне (остенсивне) та синтаксичне.

Семантичне визначення наукових термінів означає надання смислу певному терміну через вказівку на об'єкт дослідження (денотат терміна). Тобто: термін А тотожний за смислом іншому терміну а. Формально: А = І)/(а), де А, а - змінні, О/ - оператор дефініції. Наприклад: квадрат = 2)/ (рівносторонній прямокутник).

На сучасному етапі виникла така ситуація, коли в кожну науку введено дуже багато різних термінів і наука немовби перенасичена ними. Нововведені терміни часто тотожні за смислом і тим самим дублюють один одного, не завжди створюючи уяву нових концептів, тобто понятійних носіїв нового знання.

Сучасній науці потрібна "бритва Оккама", з погляду логіки й евристики, та елімінація термінів, які дублюють один одного й ускладнюють процес засвоєння та розуміння наукового знання.