Логіка - Карамишева Н.В. - Теоретико-ігрова модель суперечки

Ми вже розглядали логіко-математичну теорію ігор у контексті практичних дій у певних ситуаціях (див. 5.4). Інтерпретуємо теорію ігор у суперечці.

Уже античні філософи виокремили ігровий (спортивний) вид суперечки, в якій головним є не досягнення згоди або колективний пошук істини, не розв'язання певних питань, а намагання перемогти, використовуючи будь-які засоби. Однак античні філософи - люди серйозні, котрі прагнули осягнути істину, сперечалися не заради сперечання або обов'язкової перемоги, а саме задля пошуку істини. Вони виокремили діалектику, назвавши її філософським мистецтвом суперечки: йому треба так само наполегливо вчитися, як і всякому мистецтву.

Якщо спостерігати сучасні суперечки (політичні, парламентські, судові та ін.), то часто вони все більше нагадують гру, яка нічому не зобов'язує її учасників: пограли (тобто поговорили) - і закінчили. Це означає, що учасників уже не цікавить ані істина, ані досягнення згоди, внаслідок чого суперечка постає мовною грою.

Особливості суперечки як гри з погляду теорії ігор. Основні поняття теорії ігор - гравці, ситуація гри, час гри, глядач, слухач, правила гри, стратегія, тактика, суддя та інші можуть бути інтерпретовані в контексті певного виду суперечки.

Суперечка - це суто мовна гра, мовна дуель, в якій учасники (гравці) перекидаються словами, реченнями та зворотами мовлення. Ситуація суперечки - стан мовної гри від її початку до кінця; момент суперечки, коли треба визначити, що сказати, як казати, як відповісти на запитання.

Суб'єкти суперечки або гравці: пропоненти й опоненти індивіди, групи осіб (команди), котрі беруть участь у конкретній суперечці; ведучий суперечки (суддя), який слухає пропонентів та опонентів і приймає певні рішення. Велике значення для гравців мають спостерігачі (глядачі, слухачі). Якщо суперечка публічна, то її спостерігають групи людей або велика маса людей безпосередньо чи опосередковано (наприклад, по телебаченню).

Кожна суперечка, в процесі якої реалізуються наміри, мотиви гравців (пропонентів та опонентів), має структуру "мета - метод - результат". Мета суперечки як мовної гри: у мовній дуелі кожен учасник реалізує свої наміри і змушує погодитися опонентів з висунутою ним тезою. Метод: логічні й позалогічні прийоми для досягнення мети. Результат: мета досягнута або недосягнута. Відповідно до визначеної структури учасники мовної гри реалізують свою стратегію і тактику в процесі суперечки.

Стратегія - правило, яке гласить гравцю, що йому робити в кожній можливій ситуації.

Тактика - конкретні прийоми, які використовують окремі гравці для досягнення мети.

Хід суперечки - процес мовної гри (запитання, відповіді на них, обговорення теми її учасниками) відповідно до правил коректного ведення суперечок. Правила визначають поведінку учасників суперечки - гра за правилами або без правил. Поведінка учасників може бути стриманою або нестриманою, агресивною або неагресивною, з повагою до опонента або з неповагою. Правила суперечки регулює ведучий. Якщо окремі учасники намагаються порушити їх, тобто використовувати недозволені прийоми, наприклад, ображати опонентів, супротивників, аргументувати до сили, залякувати тощо, то ведучий накладає на них санкції.

Виграш - викладена певною мовою позиція пропонента або опонента, з якою погодяться всі учасники суперечки.

У суперечці - мовній грі - з'являється опозиція "пропоненти - опоненти", що розробляє практичні дії, спрямовані на завершення суперечки (коаліція дій). Наявність опозиції зумовлена плюралізмом думок, різними поглядами (лат. locus standi) тих, хто бере участь у суперечці. Відношення між пропонентами і опонентами зумовлюють певні ситуації у процесі суперечки.

Ситуація "нерозуміння" між гравцями мовної дуелі виникає тоді, коли гравець х не зрозумів смислу того, що промовив інший гравець у. Це трапляється у зв'язку з тим, що думка висловлена неточно, або певний термін використано в різних значеннях. Завершення цієї ситуації - експлікація смислу терміна; роз'яснення гравцем у, що він мав на увазі, коли дещо промовив.

Ситуація "правильно - неправильно" ("мати рацію - не мати рації") постає тоді, коли гравець х (команда гравців) вважає, що лише він (його команда) діє правильно, а його опоненти (інша команда) - ні й переконує в цьому інших. Завершення цієї ситуації: потрібно вислухати іншу сторону в суперечці й визнати, що рацію мали не тільки ти (не твоя команда), а й твій опонент.

Ситуація "бреше - не бреше" виникла тоді, коли один із гравців бреше, а інші учасники мовної гри "ловлять" його на цьому. Гравець х може казати неправду навмисно, з певною метою, а потім, коли його виводять на чисту воду, у відповідь заперечує свою брехню чи починає виправдовуватися. Завершення ситуації: логічно довести, посилаючись на факти, що особа, х бреше ("Факти, як кажуть, уперта річ").

Ситуація "гра не за правилами" виникає тоді, коли один із учасників суперечки починає мовну гру не за правилами, а порушує їх, наприклад, використовує некоректні прийоми у суперечці. Частіше спостерігаємо недозволені прийоми, зокрема образи. Особа В., яку образили, починає дошкуляти особі Л. і под. Завершення ситуації: якщо є ведучий мовної гри, він повинен перервати суперечку, якщо ж немає, то одні учасники повинні призупинити тих, хто здійснював некоректні дії.

Ситуація "не слухати протилежну сторону" постає тоді, коли одна сторона (команда) навмисно не бере до уваги думок (промов) іншої команди, саме тому, що вони - протилежна сторона. Завершення ситуації: доцільно вислухати й іншу (протилежну) сторону (audiatur et altera dars).

Усі названі ситуації, які виникають у процесі суперечки, дають підставу для створення конфліктів, якщо учасники гри не зацікавлені в їх позитивному закінченні.

Конфліктна ситуація у суперечках виникає тоді, коли її учасники (гравці) мають протилежні погляди на одну проблему і коли вони не зацікавлені в такому завершенні суперечки, як консенсус. Кількість учасників суперечки, котрі підтримують протилежні один одному твердження, стають конфліктуючими сторонами.