Логіка - Мозгова Н.Г. - 8. Визначення логіки як науки

Розглянемо тепер, що таке закон мислення. Для висвітлення цього питання необхідно розрізняти істинність думки та логічну правильність розмірковування.

Думка е істинною, якщо вона відповідає дійсності. Думка, яка не відповідає дійсності, є хибною. Так, висловлювання про те, що за зимою наступає весна, а за весною - літо, є істинним, бо воно відповідає дійсності. Судження про те, що Сонце обертається навколо Землі, є хибним, бо воно суперечить дійсності.

Істинність думок за змістом - необхідна умова отримання істинних тверджень у ході розмірковування. Другою необхідною умовою є логічна правильність розмірковування. Якщо ці умови не виконуються, то хибний результат може бути отриманий навіть з істинних суджень.

Розглянемо приклад умовиводу:

Рух є вічним

Ходіння в університет є рухом Ходіння в університет є вічним.

Яка ж помилка допущена в цьому випадку, що призвела до хибного висновку з істинних засновків? Тут висновок лише на перший погляд є наслідком із змісту двох попередніх суджень. У судженнях-засновках поняття "рух" використано в двох різних смислах. У першому випадку мається на увазі філософська категорія руху як універсального способу буття матерії. А в другому - рух як переміщення фізичного тіла у просторі. Тут, таким чином, порушено вимоги логічного закону тотожності.

*Закон мислення - це необхідний, повторюваний та суттєвий зв'язок між думками в ході розмірковування.

Закони і форми мислення є відображенням у свідомості людини властивостей, зв'язків та відношень предметів об'єктивної дійсності. Вони склалися у практичній діяльності людини як результат багатовікового досвіду людського пізнання дійсності. Повторювані зв'язки і відношення предметів зовнішнього світу відображались у мисленні людини і закріплювались у вигляді законів та форм мислення.

6. Логіка й мова

Закони та форми мислення як предмет вивчення логіки є ідеальними об'єктами. Вони набувають матеріального вигляду в мові і можуть бути виділеними лише шляхом спеціального аналізу мовних контекстів.

Розглянемо тепер основні функції та складові мови, а також специфіку мови логіки.

Мовою у широкому сенсі називають будь-яку знакову систему, що виконує функції формування, збереження та передачі знань (інформації) і є засобом спілкування між людьми. Комплексним вивченням мови займається окрема наука - загальна теорія знакових систем, яка аналізує мову в трьох аспектах: синтаксичному, семантичному та прагматичному.

Синтаксис (від грецького - побудова, порядок) - вивчає структуру мови: способи утворення, перетворення та зв'язку між знаками.

Семантика (від грецького - той, що позначає) - вивчає смислову сторону слів та висловів, відношення між знаками, а також зміни в значеннях слів в історичному розвитку мови.

Прагматика (від грецького - практичний) - вивчає практику застосування мови людиною і відношення людини до самої знакової системи.

Мови поділяються на природні та штучні.

Природні, або національні мови - це історично сформовані в суспільстві звукові (слово), а потім і графічні (письмо) знакові системи. Вони виникають для задоволення суспільної потреби людей у закріпленні та передачі накопичених у ході практичної діяльності знань та для задоволення потреби у спілкуванні людей. Природна мова допомагає мисленню "відтворювати" повну картину світу, давати назви предметам дійсності, описувати стан, поведінку їх тощо і, таким чином, бути основним засобом фіксації знань про предмети дійсності.

7. Поняття штучної мови

* Штучні мови - це допоміжні знакові системи, які спеціально створюються на основі природних мов для точної та економної передачі наукової інформації. Штучні мови досить широко використовуються в сучасній науці: математиці, хімії, теоретичній фізиці, обчислювальній техніці, кібернетиці тощо. Штучні формалізовані мови використовуються і логікою для теоретичного аналізу структур правильного мислення.

Однією із загальноприйнятих штучних мов сучасної логіки є *мова логіки висловлювань. Оскільки ми будемо використовувати цю мову в подальшому вивченні, то розглянемо коротко її алфавіт та можливості формалізації словесних виразів.

Алфавіт мови логіки висловлювань.

1) А, В, С... - символи на позначення простих висловлювань (суджень). Наприклад, "Київ - столиця України".

2) 1,0 (або і, х) - символи на позначення логічних констант "істина", "хиба".

3) Л, V, л/, —>, —символи логічних операцій, які відповідають логічним сполучникам: "і" - кон'юнкція (Л); "або" - диз'юнкція (V); "або..або..." - строга диз'юнкція (м); " якщо..., то..." - імплікація (—>);" якщо і тільки якщо..., то..." - подвійна імплікація (<->);" невірно, що..." - заперечення (~).

4) (,) - дужки.

За допомогою вказаних символів можна формалізувати, тобто подати у вигляді формули логіки висловлювань будь-яке вербальне (від латинського - слово), тобто словесне судження, що складається з декількох простих висловлювань. Візьмемо, наприклад, таке висловлювання: "Якщо число ділиться на 3 і на 5, то воно ділиться на 15". Формалізуємо його.

А - "число ділиться на З". В - "число ділиться на 5". С - "число ділиться на 15".

У контексті висловлювання знаходимо сполучники: "якщо..., то...", що відповідає імплікації (—"); та сполучник "і", що відповідає кон'юнкції (Л). Отже, наше висловлювання набуває такого вигляду формули логіки висловлювань:

(А Л В) -> С.

Ця формула читається: "Якщо А і В, то С" Дана формула, або структура відображає множину вербальних висловлювань природної мови, оскільки А, В і С можуть означати будь-які за змістом твердження.

Отже, * формалізувати вираз національної мови означає подати його у вигляді формули однієї зі штучних мов логіки.

8. Визначення логіки як науки

Розглянуті нами логічні форми та закони правильного мислення, а також можливості штучних мов логіки дають підстави для більш точного і повного визначення предмета логіки.

*Логіка - філософська наука про закони і форми правильного мислення, що веде до істинного знання. Вона вивчає структуру мислення, правила і закони здобуття вивідного знання незалежно від конкретного змісту думок, які беруть участь у цьому процесі, а також засоби і методи формалізації знань. Таке визначення найповніше охоплює предмет науки логіки і разом з тим підкреслює необхідність дотримуватися вимог правильного мислення, які випливають з основних законів логіки.

Література для поглибленого вивчення розділу

А. Основна.

1. Гетманова А.Д. Логика. - М: Новая школа, 1995. - С. 7-23.

2. Гетманова А.Д. Словарь и задачник: Учеб. пособие для студентов вузов. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. - С. 137-142.

3. Жеребкін B.C. Логіка. -X.: Основа; К.: Знання, 1999. - С. 3-23.

4. Кириллов В.И., Старченко A.A. Логика. - М.: Высшая школа, 1998. - С. 5-34.

5. Конверський А.Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 5-33.

6. Иванов Е.А. Логика. - М.: Издательство БЕК, 1996. - С. 1-19.

7. Івін O.A. Логіка. - К.: Артек, 1996. - С. 7-23.

8. Свинцов В.И. Логика. - М.: Скорина; Весь мир, 1998. - С. 3-35.

9. Хоменко І.В., Алексюк I.A. Основи логіки. - К.: Золоті ворота, 1996. - С. 7-36.

10.Хоменко І.В. Логіка для юристів: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2001.-С. 5-22.

11. Хоменко І. Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Абрис, 2004. - С. 6-23.

В. Додаткова.

1. Ивин A.A. Искусство правильно мыслить.-М.: Просвещение, 1990.

2. Жоль К.К. Логика в лицах и символах. - М.: Педагогика-Пресс, 1993.

3. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки: Підручник для студентів та аспірантів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Абрис, 1997. - С. 8-16.

4. Переверзев В.Н. Логистика: Справочная книга по логике. - М.: Мысль, 1995.-С. 4-18.

5. Попович M.B. Очерк развития логических идей в культурно-историческом контексте. - К.: Наукова думка, 1979. - 243 с.