Логіка - Мозгова Н.Г. - 7. Поділ за видозміною ознаки та його правила

При вивченні деякого поняття перед нами часто виникає питання про необхідність розкриття його обсягу, тобто розподілу предметів, які містяться в понятті, на окремі групи. Так, для розкриття обсягу поняття "держава" слід виділити його історичні типи (рабовласницьке, феодальне, буржуазне), форми правління (монархія, республіка), політичні режими (демократія, тоталітаризм, авториторизм), типи устрою (унітаризм, федералізм, конфедералізм).

Логічна операція, яка розкриває обсяг поняття, називається ^поділом.

В операції поділу розрізняють ділене поняття, тобто поняття, обсяг якого необхідно розкрити; члени поділу, тобто співпідпорядковані види, на які ділиться поняття; й основу поділу - ознаку, за якою відбувається поділ.

Суть поділу полягає в тому, що предмети, які входять в обсяг діленого поняття, розподіляються за групами. Ділене поняття розглядається як родове, і його обсяг поділяється на співпідпорядковані види. Так, у наведеному прикладі ділене поняття "держава" є родом, а члени поділу "монархія" та "республіка" - його видами, основа поділу - "форма правління".

Розрізняють такі види поділу понять: поділ за видозміною ознаки та дихотомічний поділ.

7. Поділ за видозміною ознаки та його правила

Основою поділу в цьому випадку є ознака, при зміні якої утворюються поняття, що входять до обсягу діленого (родового) поняття.

Наприклад, студентів, у залежності від форми навчання, поділяють на студентів стаціонару, студентів вечірнього відділення та дистанційників; держави в залежності від форми державного устрою - на унітарні та федеративні; право за формою свого вираження - на правовий звичай, юридичний прецедент та нормативний акт тощо.

У ролі основи поділу можуть використовуватися різні ознаки діленого поняття. Вибір ознаки залежить від мети поділу та практичних міркувань. Але до основи поділу висуваються і деякі вимоги, найважливішою з яких є об'єктивність основи поділу. Поділ речей, наприклад, на потрібні та непотрібні є суб'єктивним, одна й та ж сама річ є потрібною (і навіть необхідною) одній людині і непотрібною іншій людині.

У процесі поділу будь-якого поняття за видозміною ознаки слід дотримуватися таких правил поділу.

1. Поділ повинен бути співмірним.

Завдання поділу полягає в необхідності перерахувати всі види діленого поняття. Тому сума обсягів членів поділу повинна дорівнювати обсягу діленого поняття. Якщо, наприклад, при поділі логічних форм будуть вказані поняття та судження, то правило співмірності поділу буде порушено, оскільки ще один член поділу (умовивід) не буде наведений, і обсяг членів поділу в сумі виявиться меншим, ніж обсяг діленого поняття "логічна форма". Таку помилку називають помилкою надто вузького поділу. У випадку наведення таких членів поділу: "поняття", "судження", "умовивід" та "парадигма", правило поділу теж буде порушено. Бо сума їх обсягів виявиться більшою, ніж обсяг діленого - "логічна форма". Цю помилку називають помилкою надто широкого поділу.

2. Поділ повинен здійснюватись за однією основою.

Упродовж одного поділу вибрана нами ознака (основа поділу) не повинна підмінюватись іншою ознакою. Наприклад, якщо держави поділити на унітарні, федеративні та демократичні, то такий поділ буде неправильним. У ньому відсутня єдина ознака (основа) поділу.

3. Члени поділу повинні виключати один іншого.

При змішуванні основ поділу обсяги його членів - видових понять - будуть знаходитись у відношенні часткового збігу (перетину), як у наведеному вище прикладі, де поняття "унітарна" та "федеративна" будуть перетинатися з поняттям "демократична".

4. Поділ повинен бути безперервним (послідовним).

Здійснюючи поділ, необхідно від роду переходити до найближчого виду, а потім - до найближчого підвиду і т. д. Порушення цього правила призводить до помилки, яку називають стрибкому поділі Так, поділ поняття "граматичні речення" на прості та складнопідрядні буде помилковим, бо тут пропущено одне з найближчих видових понять - "складні речення" і здійснено "стрибок" до підвиду складних речень - "складнопідрядних речень".

8. Дихотомічний поділ. Класифікація

Дихотомічний поділ або дихотомія (від грецького - поділ на дві частини) є поділом обсягу діленого поняття на два суперечливих (контрадикторних) поняття. Наприклад, усі сучасні держави можна поділити на монархії та немонархії, природу - на живу та неживу; студентів - на юристів та неюристів тощо. Дихотомічний поділ не завжди закінчується на двох перших суперечливих поняттях. Іноді заперечливе поняття знов ділиться на два суперечливих поняття, що дозволяє виділити з великого кола предметів групу саме тих предметів, які цікавлять нас найбільше.

Порівняно з поділом за видозміною ознаки дихотомія має декілька переваг. По-перше, вона завжди є співмірною, бо обсяг діленого поняття "розтинається" навпіл. По-друге, дихотомія здійснюється тільки на одній основі - в залежності від наявності чи відсутності у предмета деякої ознаки. По-третє, члени дихотомічного поділу завжди виключають одне одне, бо будь-який предмет може належати лише до одного з контрадикторних понять.

Класифікація (від лат. - розряд і роблю) - це розподіл предметів за групами (класами), при якому кожен клас мас своє постійне, визначене місце. Метою класифікації є систематизація знань, тому від поділу вона відрізняється відносно сталим характером розподілу предметів та значною довговічністю. Крім того, класифікація утворює розгорнуту систему, де кожен член поділу ділиться в свою чергу на нові члени поділу, розгалужуючись на множину класів, що, як правило, закріплюються в таблицях, схемах, кодексах тощо.

Прикладом наукових класифікацій є класифікації м'язів та кісток в анатомії (людини чи тварини); рослин та тварин у біології; видів злочинів у кримінальному кодексі тощо.

Література для поглибленого вивчення розділу

A. Основна.

1. Гетманова А.Д. Логика. - М.: Новая школа, 1995. - С. 45-54.

2. Жеребкін B.C. Логіка. -X.: Основа; К.: Знання, 1999. - С. 41-45.

3. Кириллов В.И., Старченко A.A. Логика. - М.: Высшая школа, 1998. - С. 39-56.

4. Конверський А.Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 146-169.

5. Иванов Е.А. Логика. - М.: Издательство БЕК, 1996. - С. 44-103.

6. Свинцов В.И. Логика. - М.: Скорина; Весь мир, 1998. - С. 36-63, 163-202.

7. Хоменко LB., Алекскж I.A. Основи логіки. - К.: Золоті ворота, 1996. - С. 56-83.

8. Хоменко І.В. Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів. -К.: Абрис, - 2004 - С. 64-87.

B. Додаткова.

1. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. - М.: Высшая школа, 1989.-286 с.

2. Гетманова А.Д. Логика: Словарь и задачник. - М.: Гуманит-изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 336 с.

3. Жоль К.К. Логика в лицах и символах. - М.: Педагогика-Пресе, 1993.-256 с.

4. Горський Д.П. Определение. - М.: Высшая школа, 1974. - 201 с.

5. Ивин A.A. Искусство правильно мыслить. -М.: Просвещение, 1990. -С. 84-126.

6. Кондаков Н.И. Логический словарь - справочник. - М.: Наука, 1975.

- Статті: деление объёма понятия, дефиниция, категория, классификация, обобщение понятия, объём понятия, ограничение понятия, определение понятия через ближайшее родовое и видовое отличие, ошибки в определении понятия, понятие, правила деления объёма понятий, правила определения понятия, содержание понятия.

7. Павлов В.Т. Отношение между понятиями. - К.: Наукова думка, 1961.-С. 3-23.