Логіка - Мозгова Н.Г. - 6. Виділяюче судження

Дещо стверджувати або заперечувати можна стосовно одного предмета, частини предметів та всіх предметів деякої множини предметів. У залежності від цього судження за кількістю поділяються на одиничні, часткові та загальні.

Одиничним називають судження, в якому дещо стверджується чи заперечується про один предмет. Наприклад, "Ця стаття кримінального кодексу встановлює відповідальність за шахрайство". "Верховна Рада України найвищий законодавчий орган держави", "Леся Українка - видатна українська поетеса" тощо. Логічна формула одиничних суджень: "Це S є Р" та "Це S не є Р".

Частковим називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується стосовно частини даного класу (множини) предметів. Часткові судження висловлюються реченнями, які мають у своєму складі слова: "деякі", "не всі", "частина", "більшість", "меншість" тощо. Наприклад, "деякі правопорушення не є злочинами", "більшість студентів нашої групи успішно оволодівають логікою", "не всі люди є вегетаріанцями" тощо. Логічна формула часткових суджень: "Деякі S є Р" або "Деякі S не є Р".

Загальним називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується стосовно всіх предметів даного класу. Наприклад, "Усі громадяни рівні перед законом", "Жодне твердження науки не є остаточним", "Кожен студент-юрист вивчає логіку", "Немає такої людини, яка б усе знала" тощо.

Загальні судження виражаються реченнями, які містять у своїй структурі слова: "всі", "жоден", "кожен", "будь-який", "ніхто" тощо. Однак, ці слова можуть і не входити до складу речення. Наприклад, "Громадяни України мають виборчі права", "Присуд повинен бути обґрунтованим". За смислом такі висловлювання є загальними, бо предикат стосується кожного предмета думки: "Усі громадяни України...", "Кожен присуд...". Слова "всі", "жоден", "деякі", "саме цей" тощо, які характеризують судження з боку його кількості, називаються кванторними (від латинського quantum - скільки), а використання кванторних слів у судженнях називають квантифікацією.

6. Виділяюче судження

Особливе місце в класифікації суджень посідає виділяюче судження. Це визначається тим, що кількісна характеристика суджень встановлює обсяг суб'єкта, а обсяг предиката при цьому залишається невизначеним. Дійсно, із судження "Мокренко є очевидцем події" неможливо встановити, чи є Мокренко одним єдиним чи одним з багатьох очевидців події. У судженні "Деякі студенти нашої групи користуються Інтернетом" слово "деякі" може означати "принаймні деякі, а може і всі" або "тільки і тільки деякі".

* Виділяюче судження усуває цю невизначеність; воно відображає той факт, що ознака, висловлена предикатом, належить тільки даному і ніякому іншому предметові (множині предметів).

Виділяюче судження може бути одиничним, частковим та загальним. Наприклад, "Тільки Мокренко є очевидцем події". Його логічна формула "Це S, і тільки це S є Р". Відношення між обсягами S та Р у цьому випадку у вигляді кіл Ейлера будуть такими:

Суб'єкт та предикат цього судження мають однаковий обсяг або є рівнозначними, бо воно виражає той факт, що Мокренко є єдиним свідком події.

Часткове виділяюче судження:

"Деякі юристи є прокурорами". Його логічна формула: "Деякі S, і тільки S є Р". І дійсно, прокурори є серед юристів, і тільки серед юристів. Об'ємна інтерпретація буде такою:

Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта, бо поза межами обсягу суб'єкта предмети, позначені предикатом, не існують.

Загальне виділяюче судження:

"Усі правильні трикутники є рівнобічними". Його логічна формула: "Всі S, і тільки S є Р". І дійсно, рівнобічними можуть бути правильні, і тільки правильні трикутники. Відношення між обсягами Б та Р буде таким:

Обсяги суб'єкта та предиката загального виділяючого судження повністю збігаються.

Отже, в загальному випадку виділяючим буде таке судження, яке за смислом відношень між S та Р, відповідає формулі "S , і тільки S є Р".