Організація торгівлі - Апопій В.В. - 15.3. Характеристика і правила експлуатації вимірювального обладнання

15.3.1. Класифікація ваговимірювального обладнання та вимоги до нього

Більшість продовольчих і деякі непродовольчі товари зважують. Ваги — це прилад, за допомогою якого визначається маса тіла способом порівняння її з масою умовно взятої одиниці (грама, кілограма, тонни). Ваги є одним зі старовинних вимірювальних приладів, зображення якого у вигляді рівноплечого важеля-коромисла з підвішеними чашами знаходять на прадавніх грецьких, єгипетських і вавилонських пам'ятках.

Найстародавніші, що збереглися, зображення вагів відносять до доби приблизно за 3000 років до н. е. До XVII ст. ваги в основному зберігали форму рівноплечого коромисла або безмена. У 1670 р. були винайдені настільні ваги з верхніми чашами (настільні ваги типу Роберваля). У першій половині XIX ст. вперше з'явились десяткові (1818 р.) і сотенні (1831 р.) товарні ваги. У другій половині XIX ст. з'являються шкальні платформові, автоматичні і напівавтоматичні, квадрантні і пружинні ваги. У 20-х роках XX ст. широко застосовують циферблатні ваги, які поступово витісняють попередні системи вагів.

Сучасний парк ваговимірювальної техніки поповнюється принципово новими типами електронних вагів, які випускає вітчизняна промисловість. Електронні ваги показують масу, ціну товару, визначають його вартість, друкують і видають чек, значно скорочують, прискорюють і полегшують процес зважування, виключаючи можливі помилки, а також можуть передавати інформацію на відстань.

Класифікація ваговимірювальних приладів здійснюється за різними ознаками, серед яких найбільш розповсюдженими є: призначення вагів, конструкція зважувального пристрою, місце і спосіб установки вагів, вид покажчикового пристрою, спосіб зняття показань.

Ознаки класифікації вагів

За призначенням ваги поділяються на такі основні групи: загального призначення; технологічні; лабораторні; метрологічні.

Ваговимірювальні прилади загального призначення широко застосовуються в торгівлі, промисловості, сільському господарстві та на транспорті. Технологічні ваги використовують для зважування і дозування сипких і рідких продуктів і матеріалів при фасуванні. Лабораторні ваги, які мають високу точність вимірювань, використовують у товаро-випробувальних станціях, ювелірних магазинах, лабораторіях підприємств харчової промисловості тощо. Метрологічними вагами користуються працівники органів Держспоживстандарту для проведення повірочних робіт.

За конструкцією зважувального пристрою розрізняють важільні й електронно-тензометричні ваги.

В основу конструкції важільних ваговимірювальних приладів покладені закони механіки, що визначають фізичні властивості різних видів важеля — жорсткого стержня, що має точку опори. Важелі поділяються на рівноплечі і нерівноплечі. У рівноплечого важеля точки прикладання сил — на рівній відстані від точки опори. Маса товару визначається в той момент, коли настає рівновага, тобто маса гир і маса товару будуть мати однакові числові значення. У нерівноплечого важеля точки прикладання сил — на різній відстані від точки опори. Співвідношення малого і великого плечей важелів, наприклад, у товарних вагів буває 1:100. Для досягнення рівноваги необхідно на обидва плеча такого важеля подіяти масою вантажу, обернено пропорційною довжині плеч.

В електронно-тензометричних вагах основним конструктивним елементом є тензометричний датчик, який перетворює зусилля, викликані зважуванням, в електричний сигнал певної частоти. Сигнал надходить в електронний блок, з якого інформація виводиться на блок індикації і зовнішній носій. На цифровому табло висвітлюються цифри, які показують ціну, масу й вартість товару.

За місцем і способом установки ваги бувають настільні, пересувні і стаціонарні. До настільних належать циферблатні, гирьові, електронні ваги, які встановлюються на прилавку. До пересувних належать платформові ваги, що призначаються для зважування великих вантажів при їх прийманні й відпуску. Ці ваги встановлюють на підлозі в магазинах та на складах. Платформові стаціонарні ваги монтуються на постійному місці і використовують для зважування автомашин і залізничних вагонів. Переміщення цих вагів неможливе без попереднього демонтажу.

За видом покажчикового (відлікового) пристрою розрізняють ваги гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, циферблатно-гирьові, оптичні й електронно-індикаторні. На гирьових вагах при досягненні рівноваги підраховують значення мір маси — гир, що врівноважують масу зваженого товару. На шкальних вагах масу товару встановлюють по шкалах по досягненні рівноваги переміщенням по шкалі пересувної гирі. На шкально-гирьових вагах до гир, установлених на гиретримачі, додають показання шкали. На циферблатних вагах маса товару визначається за круговою шкалою циферблату, а на циферблатно-гирьових — до показань циферблату додається маса врівноважу вальних гир.

За видом відліку і способом зняття показань ваги бувають з візуальним відліком і з документальним визначенням показань. Візуальний відлік — це безпосереднє зчитування показань з циферблату, шкал або підрахунок маси гир.

Для характеристики основних технічних і експлуатаційних параметрів різних типів і моделей вагів застосовують буквено-цифрову індексацію з позначеннями:

· конструкція вантажно-приймального пристрою: В — важільні, Т — електронно-тензометричні;

· спосіб установки на місці експлуатації: Н — настільні, С — стаціонарні, П — пересувні;

· найбільша межа зважування: до 1000 — в кілограмах, далі — в тоннах;

· вид покажчикового (відлікового) пристрою: Г — важільне гирьове, Ш — шкальне важільне, Ц — циферблатне, Д — дискретно-цифрове, П — проекційне;

· вид відліку і спосіб зняття показань зважування: 1 — візуальний, 2 — документальна реєстрація, 3 — місцевий, 4 — дистанційний;

· галузь переважного використання: А — автомобільні, В — вагонні ваги.